СПАС (Сторінка 6 з 10)

Шановний Батько Ієрарх, я не Корній, але спробую дати коротку відповідь, наскільки це можливо в умовах форуму.
1.    Спас – це бойовий Звичай, тому слова «Акцент братство робить на звичаєву складову Спасу» дуже схожі на “масло маслянное”. Виникає питання, а на що ж, тоді треба “робити акцент” у бойовому Звичаї?
2.    Нажаль, до спасівського руху “присмокталося” багато різної українофобної наволочі, типу Міскіна, які відверто не визнають ні український Звичай, ні Україну.
Але найбільш сумним є те, що деякі українці, які теж вважають себе спасівцями, не тільки не протидіють їм, а і підіграють у певних питаннях. Або обирають по відношенню до відвертого ворога нейтральну, вичікувальну позицію. То хіба це по-козацьки?
А Міскін почав діяти відверто: 29 марта 2008г. создано общественное объединение "Донецкий любительский клуб славянской воинской традиционной культуры "Русский Спас". Ось так.
В українців намагаються просто забрати військову традицію, а разом з нею і шмат України перетворити на “Донбасскую Русь”.
Спадщину Безклубого намагаються просто замовчати або перебрехати, бо добре знають як Леонід Петрович ставився до всяких “Русскіх Спасов” і іншої маячні. Він прямо казав, що Звичай Спас – для українських козаків, людина з чужим духом просто його не сприйме. І практика це підтверджує – не сприймають. Хочуть тільки “прийомчики” вивчити, а традицію просто не визнають і заперечують. Не може людина, у якої в генах закладене плазування перед царем чи ханом, і імперська зверхність над іншими народами, визнати Звичай гордої непокори Совісті од повоювання і несприйняття зверхності над собою і в собі.
Причому смішно, якийсь Міскін, про якого Безклубий казав – «мразь бездуховна і гниляк» (причому це найм’якіші слова), зараз виступає як величезний експерт зі Спасу серед певного кола людей. Зразу виникає питання про дійсний рівень обізнаності цих людей, не кажучи вже просто про їхню совість.
Пам’ятаєте про «грязь Москви» - от з тим і маємо справу. Спас дійсно не стільки важка, скільки ефективна боротьба. Одних установчих семінарів вистачить, щоб сформувати більш-менш серйозний бойовий потенціал (на вулично-побутовому рівні). Це означає, що мусили люди, як мінімум, оволодіти чи, хоча б, зрозуміти, що таке гойдок та методи розвитку необхідних навичок, в чому криється принцип хвильки і що таке вихлист, гуп, через, вкляк, тин і т.д. Як будуються зв’язки з того . Відчуття бойової дистанції - «червона пляма» і робота внизу – шкварка.  Хвати певні мусять знати. Звичайно ігри: попихач, смалений, сірко на прив’язі і тому подібне. Лантухи собі поробити, клумаки, киї специфічні, співанку.
Та скажіть, будь ласка, як вже справа дійшла до «Русских Спасов» - багато тут є від русского або від СМЕРШУ? Читайте сайт Бузи, читайте Міскіна (Валентиныча) – там стільки всього, що тільки хвора на мозок людина ще не змогла б розібратися, хто є хто. У Безклубого один дід (по батькові) був заморений голодом у 33-му, коли, як казав сам Леонід Петрович «в народу нашого вже не було зброї, щоб захистити себе і коли комуністи показали своє справжнє лице». Другого діда було розстріляно у 37-му. Невже хтось думає, що це була людина компромісів. Ні!!! Ні в давно записаній самим Безклубим касеті, ні в його розповідях – ніде й мови не було про щось інше, ніж про українську спадщину і обов’язок українця, козака її зберегти від чужинців. Так чому, тільки не стало людини, миттєво «організувався» «Русский Спас»? А тому, що одні, про кого Безклубий дійсно був досить не високої думки діють нахабно, авантюристично, без огляду на мораль, тобто як завжди діяли на Україні представники «братнього народу». А українці, як завжди, приймають це, як належне, страждаючи різноманітними комплексами меншовартості і нездатністю вчасно побачити небезпеку.
Таким вже давно, все що потрібно сказав Шевченко. Та не всі, бачимо, сприйняли сказане.
   
Козак Кола Козацького братства бойового Звичаю Спас "Сокіл" Рога В.П.

Cікач дякую за відвертість. Повністю вас підтримую

До всіх хто плаче, що в українців щось відбирають, чомусь не дають жити.. Припиняйте соплити.. Хочете, щоби щось було - творіть, примножуйте своє.. без погорди і самопіару.. Будь-яка щира праця з часом винагороджується і приносить плоди.. А хто першим котить бочку на опонента, той слабак... Ви як дівчатка в дитсадку..

людину потрібно навчити цьому

даю думку одного дядька щодо техніки Спасу після ознайомлення з нею на семінарі. Взято звідси: http://buza.ru/phpBB2/viewtopic.php?t=5544
Хотелось бы поделиться впечатлениями от знакомства со спасом, исходя из личного опыта и знаний.
1. Эффективность спаса.
Может буду говорить банальные для данной темы вещи, но… Считаю спас вполне эффективной прикладной системой. Именно прикладной. К спасу, на мой взгляд, не подходят общепринятые критерии оценки, как, например, к самбо, каратэ, кикбоксингу, армейскому рукопашному бою и пр.
Здесь нет необходимости проверять уровень физической силы, силы удара, состязаться в условных поединках – «кто сильнее»…
В спасе, как я думаю, критерий оценки один – реальный боевой конфликт (уличный или военный). Только он покажет, насколько сильна система и насколько подготовлен боец.
Все мы после того, как побывали в экстремальной ситуации, после неё пытались анализировать своё поведение: что мы делали правильно, а что неправильно, что у нас получилось хорошо, а что не очень, какие навыки нам помогли, а каких нам не хватает…
Могу оценить спас пока только в воображении, представляя, как его техника работала бы в определённых ситуациях.
Сравнительно небольшой объём техники, работа только по жизненно важным местам противника, универсальность техники для работы без оружия и с оружием, а самое главное – наличие двигательного стержня системы – «гойдка».
Существует не так уж много систем РБ, в которых есть этот самый стержень. Гойдок же является универсальным движком, который пригоден как для ведения рукопашной схватки, так и для ведения «огневого» противоборства (стрельба в движении, тактические перемещения по полю боя, вплоть до переползания по-пластунски).
Многие энтузиасты пытаются создать, на основе нескольких видов единоборств и личного опыта, простую и в то же время эффективную систему подготовки бойца-универсала (чтоб дрался, стрелял, двигался и думал - хотя думать в спасе не рекомендуется). Кто-то с большим, кто-то с меньшим успехом. А тут, вот она, готовая система, где всё продумано и рассчитано, причём начальный опыт поведения в экстремальной ситуации боец приобретает уже в процессе обучения. А это уже огромный плюс методики. Лично я нигде до этого не встречал настолько простой и действенной методики обучения применительно к навыкам поведения человека в боевой ситуации. Бойца «заставляют» работать в гойдке. Потом на гойдок нанизываются непосредственно боевые движения. И всё это, опять же, «заставляют» нарабатывать во взаимодействии с противником (противниками). Всё. Это больше не забудется, потому что боевые навыки «вытягиваются» из каких-то глубин памяти, человеческого опыта обучаемого. Остаётся только время от времени поддерживать боевую форму (что бы навык не ушёл опять в те самые глубины ).
Повторюсь: всё, что сказано выше – несколько абстрактно. Так как опыта применения спаса в боевой ситуации пока нет. Будет опыт – поделюсь… если выживу 
2. Спас, как «армейская» система.
Условно все прикладные виды и системы ближнего боя можно разделить на следующие группы:
- «армейские» (на уничтожение – штурмовики, диверсанты, на захват – разведчики, к/разведчики),
- «полицейские»
- «гражданские» (на самооборону – законопослушные граждане, на нейтрализацию – незаконопослушные граждане).
Куда отнести спас? По своей идейной направленности спас – подходит под армейскую систему для диверсантов (на уничтожение). Или… под гражданскую систему… для незаконопослушных граждан  У диверсанта и бандита много общего  Я всё же склоняюсь к тому, что спас больше армейская (диверсанты) система, потому что у оргпреступных группировок не было таких организационных способностей (хотя бы на момент выхода статьи «Интерес моей мысли» в 1989 г.), как у армейских структур. Хотя, многоё в спасе напоминает именно бандитские действия.
И всё же. Учить солдата-срочника (пусть даже и диверсанта) спасу – сейчас слишком опасно. Спас больше подходит для солдата-профессионала (вполне вяжется с тем, что во время обороны Севастополя в 1855 г. возраст казаков в пластунских батальонах составлял от 30 лет и старше). А сама методика позволяет в кратчайшие сроки готовить мобилизационный резерв для диверсионных подразделений Вооружённых сил.
3. Ну и самый животрепещущий вопрос, вокруг которого много споров – отношение спаса к казачеству.
Единственным видом «телодвижений», которые можно с уверенностью назвать традиционными, на мой взгляд, является джигитовка. При выполнении приёмов (упражнений) джигитовки свобода движений человека достаточно высокая, но она всё равно гораздо меньше, чем у пешего воина, потому что коннику приходится ещё и управлять лошадью, перемещаться по местности с нею же… То, что казаки являлись профессиональными, природными воинами – факт неоспоримый. Культура боевых движений в казаке воспитывалась с детства и продолжалась всю жизнь: у конных казаков – больше на коне, у пластунов – больше без коня.
Если сравнить пластику спаса с пластикой джигитовки, то гойдок вполне вписывается в выполнение приёмов на коне, но пластики гойдка недостаточно для выполнения даже простейших движений джигитовки. А ведь в спасе нет работы с оружием, использующимся кавалерией – шашка, пика, винтовка. В спасе есть нож и пистолет/револьвер.
Методика спаса направлена на то, что бы в кратчайший срок подготовить вполне боеспособную группу бойцов. А если применить методику обучения спасу к быту казачества, то с казачеством 17-18 веков она вообще не вяжется (зачем казаку, который с детства обучался воевать, нужен какой-то экспресс курс по военному делу?), а вот казачеству второй половины 19 века – началу двадцатого века эта методика подходит больше. Но к тому времени пластунские части были лишь на Кавказе (ну и частично на Дальнем Востоке). А корни спаса заявлены как украинские.
Вот такая сложная тема – казачество и спас…
Завершая эту тему, выскажу своё мнение. В пластике и методике спасе прослеживаются отголоски какой-то общеславянской, а может быть даже общеевропейской системы подготовки воинов. Вполне возможно, что отголоски этой системы дошли до нас через казачество, как самого яркого носителя древних (архаичных) традиций. И спас является отголоском той глобальной системы, только узконаправленным – для ведения диверсионной войны. То, что спас прошёл правку в армейской среде (какой именно армии – не суть важно), видно из методики обучения – построение упражнений с идеей «заставить» действовать, т.е. филонить, сочковать при обучении спасу невозможно.
4. Подытожу всё вышесказанное.
Спас является «узкопрофильным» отголоском неизвестной нам боевой системы, дошедший до нас через казачество и прошедший фильтр армейской среды. Спас является высокоэффективной армейской боевой системой, предназначенной для ведения диверсионной (или партизанской) войны. Методика обучения спасу позволяет за кратчайший срок подготовить боеспособные подразделения для выполнения специфических задач.
Вот таковы мои впечатления от знакомства со спасом и моё мнение по поводу его исторических корней.
И ещё. Вполне закономерно, что спас будет культивироваться в среде современного казачества. Но очень жаль, что военные чиновники не обращают внимание на существование подобной системы.

Согласен В.М. Черников сейчас в Киеве и он всегда согласен встретится с представителями других течений.
  Если есть люди которые заинтересованы в встрече - устроим её без проблем.

Предложение о встрече дельное. Лучше один раз увидеть , чем сто раз услышать.

Вот на встрече и увидешь,потом прокоментируешь

Я очень согласен монахом и секачем.Позволю себе высказать мнение и не только мое о бовом спасе.В СПАСе нет всего того Что присутствует во всех остальных БИ.Самое главное это вариация на тему ситуации.Мы поподаем в разные ситуации и правильно повести себя не всегда успеваем.НЕ можем увидеть весь веер вероятностей,который нам доступен.

Панове!  Я новий учасник форума й маю на меті почути (тоб-то, прочитати) від людей достойних  щось про пращурів наших великих.  Що до СПАСа, то з Вашої ласки, хотів би сказати таке: коли ще я був малим, то чув від старшого брата мого діда по матері (їх родове призвисько "Булава") таке: СПАС був, як я тепер розумію,  бойовою системою козаків. Її сенс був у тому що один козак без зброї мав захиститися від двох озброєних холодною зброєю нападників. Такий козак вважався ВПРАВНИМ козаком (на відміну від МОЛОДОГО) і міг брати участь у походах на  інших війскових екзерсисах. Щоб досягти накої вправності, він мав входити у якийсь окремий стан, який звася си то "сомбулою", чи то якось подібно (не запам'ятав, бо ще малий був). При цьому він ставав нечутливим до болю, холоду і спеки й міг дуже швидко пересуватися та взагалі діяти.  Я довго цьому не дуже вірив, аж поки не почув про секретну систему бою советського спецназу (простіше кажучи - диверсантів), що тоді звалася "СОБОР". Аж вже далі, коли став вивчати нейродинамічні функції мозку, зрозумів, що це мабудь чиста правда: такий "особливий стан" подібний до самогіпнозу чи роду медітації і при ньому швидкість реакції на будь-які збудники повищується мало не в три рази.  Що ж до ГОПАКа - то це система нападу, що включає різноманітні удари ногами, тулубом, руками й головою з залученням зброї і без неї. Називалася тоді ще якась бойова система (чи прийоми), але я не запам'ятав, бо то було щось складне й недосяжне до мого тоді розуміння. Всі ці бойові системи, начебто,  мають дуже і дуже старе коріння - аж до княжих часів.  Оце все, що я чув.  Цікаво було б знати, що про це думаєте Ви, панове?

СТЕФ, розкажіть трохи більше будь-ласка, в якому році почули, чим володіли ваші родичі, що означає "родове прізвисько" і чим відрізняється від прізвща, що вам особисто покахали якшо показали, чи використовували ваші родичі слово гопак, спас, характерник тощо, чи не спілкувалися ви до цього з Черніковим або його учнями. Конкретніше, тоді можливо чимось зможемо вам допомогти.

дякую, дід часом за село Диківка нічого не згадував?