Характерники - християни чи язичники? (Сторінка 1 з 8)

Дякую за посилання на споріднені теми на форумі, але мене цікавить не те, яка віра краща і як її сповідують зараз, а те, у що вірили характерники, яким богам вони молилися ТОДІ. Це я й хочу з"ясувати у цій рубриці форуму.

У що вірили характерники?

В то, что ЗНАЛИ.

Явь, Правь, Навь. Это, что за вера?

Я думаю, що часи козацтва було подібні нашим реаліям, де були і є атеїсти, православні, язичники... Але бог залишився один.

Ну тоді швидше треба повідомити тих хто вони є насправді http://66.102.9.104/search?q=cache:SuTa … &gl=ua 
Тим більш , що в Житомирі , на мою думку , це буде не важко http://www.vaadua.org/News/10-07/svitki.html

Вважаю, шо якщо будемо говорити АБО-АБО то вже збрешемо.. По перше, ми просто не знаємо, а годувати себе здогадками, невдячна справа. А по-друге, чому обов"язково потрібне протиставлення? Можна постояти в церкві і похреститися, а водночас вірити у щось своє.. Одне одному не заважа..

Похреститися як : зліва на право , або з права на ліво , трьома перстами , чи двома ? Для ортодоксів це дуже важливо . І якщо ортодокс це правильно віруючий то хто з них тоді правильніший?

як зручніше

язичники волхви-воїни, гарно звучить мені сподобалось

Це ви, пане писар, неню з маткою скажіть.

людина повинна собі вклонятися, а не в те що на стіні намальовано. Христос - царство небесне в середині вас.
Кажуть треба нести правду, світло. А якшо ти дурний?, то і світло дурне. Шо ти дурень взагалі можеш про це казать, та шоб ти ніс у світ правду треба все життя вчиться і то невідомо чи праведне ти діло робиш чи ні. Характерники - це лицарі які подружилися з силою, тобто знаючи наміри її потоків, вони могли знати як в цьому житті треба жити, тобто Люди Знання. Але це був історичний феномен - так воно проявилося, народ виживав. Сьогодні ми можемо використовуючи їх досвід просто в цьому житті жити, ане постійно шукати того хто нам в цьому заважає. Наприклад, коли новобранців садили в бочку і кидали в пороги, - наочна ілюстрація того, як людина повинна в житті жити. Кидає, кидає об ті порги, а в бочці тісно, куди ти вже дінися. І вьому положені людина приймала свою долю і пересавала боротися з потоком, просто розслаблялася і слідувала поки не виносило ту бочку у тиху заводь. Або ходіння лісовими шляхами - ти вже не кидаєшся навпростець а чекаєш коли час вирішення цієї події настане. Ми ж не садимо картошку взимку. Це те саме. Тобто людина не бігає по життю, а живе. Що це язичництво  чи християнство? Ні те, ні інше. Бо і там і там знання вихолощено. Навіщо? Дуже це незручна людина характерник. Зякого боку до нього не підійдеш, а він вже знає шо ти будеш йому казать. Це ж не харашо.
  Так шо характерництво не вмерло, просто сьогодні виклик часу інший і це знання слідує разом з ним, існує безліч напрямків де людина може проявити себе як характерник, тільки для цього треба багато знать. Ц еможе бути і бойове мистецтво і шо ти тіьки хочеш. Навіть батько чи мати це теж характерництво (виховати людину, вірно побачити шо воно там і т. д.). І це всюди. Нас перестане колотить. Так шо війна нам не потрібна. Ми можемо досягти набагато більшого ніж просто по дурному перебить один одного. Це цілий комплекс, це ціла наука і питання язичництва і християнства займає дуже маленьке місце. І це знання повинні опановувать не тільки українці, якшо люди на землі його зрозуміють кращого і уявити марно. Просто бігать як молнія через вулицю і за машинами ганяться просто як людям не потрібно. Не без цього, це зявляється, але вже як побочний продукт. Головне знати життя. А тут потреніроваться неможна, воно живеться і день за днем людина або радіє цьомусвіту або скніє, тускніє. Так шо це знання фундаментальне, воно не має штучну природу як християнство чи язичництво

Востаннє редагувалося Дід Артім (14 Apr 2008 17:21:50)

Ну, зі словом "повинен" я, вочевидь, переборщив, але те, що більшість козаків були православними християнами - це факт. А характерник тим і відрізяється, що нікому не поклоняється і найбільше вірить у себе. Принаймні така моя зараз думка