Про церкву, Каганця і решту (флуд з теми про Мамая) (Сторінка 2 з 2)

Туре, вибач, де те, що я цитував? Щочь я його не спостерігаю, дайте помилання на те місце?!

Творчість великого Кобзаря, це не віршики з критикою когось чи чогось, це титанічна боротьба світоглядів Правди (рідного, нашого) і юдейського лихварства, рабського християнства. Це ціле драматичне духовне переживання з глибини українського серця.

Кілька місяців тому, по радіо, якийсь піп із жахливим акцентом розповідав проте, як Шевченко "кохався" і зачитувався в псалмах. Але ж вибачте, це брехня. Шевченко, людина глибокої духовності, читає "святе" письмо, псалми ті і бачить, як Україна у ярмі стогне(?), то проте й писав!?
На праведній твоїй землі!
Ми в раї пекло розвели.
Більше поваги до українського пророка!

Чому не до Володимира? А може тому, що ніякого хречення Руси не було? А Хміль "нерозумний син" запріг матір до московського ярма?

З повагою!

Туре додам цікавий фрагмент для Вас із книги Наливайка, а про Каганця забудьте, нехай блудословить, я в тому повідомленні особисто проти Вас нічого не мав, просто співпало .

Про це(яка "модель" гармонізує соціум й допомогає входженню людини в істину) також пише й Чумаченко(?) - http://www.yatran.com.ua/articles/270.html :

"Феномен цілісної людини
18.06.2009 | 12:14   Буття українців, 2007 р.
Людина існує в детерміново-пов’язанім ціліснім світі, де діють сталі закони. Цілісність світу має внутрішній розподіл на енергетичні рівні, пов’язані еволюцією системи в часі. Сталість системи цілісної організації світу реалізується на тонкому енергетичному рівні (патерн організуючому рівні) всесвіту. Головним, організуючим рухом тут є рух форми.

В означеній цілісності формується детерміново пов’язане подійне поле, в якому народжується феномен живого цілісного всесвіту елементом якого є сутнісний план людини.

Контакт людини з цілісністю на рівні кінестетичного відчуття-відгуку на тонкоенергетичному плані, веде до передбачення подій життя, вірної та вчасної реакції на звороти подій в ньому. Людина опановує мистецтвом слідування планам можливого пізнаючи закони організації цілого.

Така людина пізнає шляхи правди-істини, що починає панувати в її житті, одержуючи силу та наснагу на життя в великім цілім, частиною якого стає сама. В житті вона може приймати участь в будь яких подіях, але мусить зробити все те вірно, в цьому полягає її воля.

Людське его розчиняється в тому слідуванні (неупередженості) через що такій людині стають притаманними висока духовна чутливість, щирість, правдивість, мужність, а від того людяність та повага до тої долі, яка випадає їй на життєвому шляху.

Цілісність несе в собі вибірковість ключового образу, аналог якого вводиться людиною в свій побут. З чого виростає етнічна культура, як знакова система формуюча психотип відповідаючий єдності людини і ареалу проживання.

Ментальністю сформованої в такий спосіб людської спільноти, стає знайдений спосіб входження в істину, відтіняючий особливість взаємодії людини з патерн умовами місця проживання. Саме в цьому слід шукати значення тотему в стародавніх культурах, з якого починалося формування психотипу як ключового настрою входження людини в істину.

Одержане в такий спосіб інтуітивно-образне сприйняття вело до пізнання законів пануючих в довкіллі та поступового входження людини в означену цілісність. Це поєднання веде до феномену цілісної людини (архатоподібні стани, „хвойди” у козаків) яка, звільняючись зі своєї земної колиски, отримує можливість виходу в широкий світ.

Пізнання закону в середині веде до відповідного формування соціуму, де панує громадське самоврядування (вічевий устрій Києва, Новгорода, Пскова міст-держав стародавньої України-Руси). Таке самоврядування гармонізує соціум, в якому одною правдою володіють всі.

В подібному соціумі панує право людини на вільний вибір в тих можливостях, які надає їй рівень розвитку соціуму. Саме це дозволяє людині йти в житті по своїй долі, вирішуючи ту задачу, яка стоїть перед нею по народженні. Вільно формувати шлях свого життя з метою повного розкриття своєї природи і подальшого переходу на інший обрій буття.

Кожен індивід громадянського соціуму опановує майстерністю ведення життя, через поширений стан свідомості, де набуває майстерності слідування в межах можливостей континуальної цілісності. Це стає його свідомим вибором і це є його воля в означенім соціумі.

Опанування переходів в межах обріїв цілісності, дозволяють такій людині торкнутися тих головних продуктивних сил, що панують в природнім довкіллі. З цього виростає характерницьке мистецтво керування перебігом подій в довкіллі, яке веде до відповідної майстерності ведення життя. Така людина отримує відповідну силу яка реалізовується через її намір.

Виховання та навчання поширеного сприйняття ведеться через працю та дію людини в відповідно скрутних умовах, бо тільки самостійний прохід через неможливе (незнання) призводить до запалювання відповідних енергетичних прядив на каузальнім плані енергокомплексу людини. Знання та вправність в такому випадку стають опанованими, спорідненими з людиною.

Всяке виховання починається тут з відповідного входження — кінестетичного дотику до тонкоенергетичних підвалин подій, (бриль пасічника) коли людина отримує відповідне передбачення — знання завдяки чому дуже рідко дає хибу в оцінці ситуації, що склалася.

На сьогодні забезпечення суспільства через його господарську технологічну діяльність, веде до договірного соціального устрою. В якому культура, освіта, право та релігія прислуговують тому договірному устрою, гублячи природну пов’язаність людини з оточуючим середовищем.

Освіта в такому суспільстві надає фахову спеціальність завдяки якій людина займає відповідну сходинку в суспільстві та отримує відповідне забезпечення в житті. Ні здоров’я, ні талан, ні щаслива доля в такому суспільстві не забезпечуються і не гарантуються. Природні початки людини таке суспільство не цікавить, в нім вона використовується тільки як виробнича сила.

Громадянське суспільство, основою якого є цілісна людина, стає частиною природного оточення і через розкриті закони того оточення має можливість впливу на нього з метою розбудови нового, відповідаючого новому стану свідомості ареалу життя. Шлях цей веде до світової спільноти та до єдиної світової релігії.

На перше місце в такому суспільстві виходить боротьба за духовне зростання, яке одне в змозі забезпечити те велике входження людини. "

(також зверніть увагу на статтю Триліса "Дещо про націоналізм, особливо про Український", де багато цікавих роздумів)

Не так щоб нічого зовсім не сказати до цієї теми, бо час покаже хто куди прямує, і коли вже мова в усіх йде про справжнє очищення*, то треба сказати щось. Виглядає так, людина збирається в подорож, а та подорож - то іі справжній шлях, а в дорогу збирає важкі валізи і туди складає важкі і непотрібні в дорозі речі, (ідеї, девізи, складні словесні конструкції на всі випадки життя...) а дорога та сама має дати все необхідне людині, та людина не чує те, бо тягає свої валізи і думає, що в іі валізах є відповіді на все.  А пташка своїм співом щось хоче сказати ій, чи мураха проповзе по руці, чи шум вітру, а вона  все  повторює завчені фрази зі своєї валізи* і не чує тих знаків шляху. "Не бери важкого в руки і дурного в голову", казали розумні люди, Ісус теж про це щось казав. Мамаю, ви мали рацію стосовно цього всього... Я  просто не хочу говорити нічого конкретно, бо кожний перебуває в своїх мандрах*

По легендам рода Черникова: деву Марию украли душеловы в стране где бывает снег и продали в храм. Когда же она стала не чиста продали Иосифу, который спал с ней как с рабыней пока она не понесла. Иосиф хотел её выгнать, но один из первосвященников просчитал что это будет не простой ребёнок и заставил Иосифа жениться на Марии. К тому же, кто помнит они принадлежали к назареям, а они никогда не считали себя евреями. Теория ни чем не хуже остальных, если к тому же учесть, что Иисус был светловолосым, что явно выходило за рамки еврейской внешности тех времён.

нарешті прочитав і пшеницю і нестандарт. перше враження, що моська тявка на слона. від роботи мельника тхне відвертим замовленням.
а з приводу жидівських легенд, здається, допоки нічого не доведено, будь-яка теорія має право на життя. в каганця вона принаймні цікаво аргументована. а жидівські легенди, за словами урбехта, десь співпадають із родовими переказами його вчителя.
а франко вважав, що біблію писали з шумерських легенд. а шумери колись наче прийшли звідси... то коли шумери прийшли з цієї землі, чому б Йсу не прийти так само? :-)