Шріла Прабгупада говорить: «Життя дано людині для духовного самоусвідомлення, і якщо вона хоче досягти його, то повинна їсти тільки їжу, що була запропонована Господу. Господь приймає від Своїх відданих будь-які страви з овочів, фруктів, молочних продуктів і зерна. Йому можна пропонувати найрізноманітніші фрукти, овочі й молочні продукти, і, після того як Господь прийме підношення, відданий може покуштувати прасад. Таким чином, людина згодом позбудеться від всіх страждань, пов'язаних з боротьбою за існування».
«Дживо дживасйа дживанам» – кожна жива істота живе за рахунок іншої – такий основний закон боротьби за існування у цьому матеріальному світі. Однак людина повинна звести таке насильство до мінімуму і лише настільки, наскільки це необхідно
Наше життя рівняється із процесом, де ми приносимо щось у жертву вогню, що перебуває у нашому шлунку. Процес харчування не можна приймати як належне – його порівнюють зі здійсненням священного акту. Основний зв'язок живої істоти з матеріальним світом – це їжа. Найважливіший фактор, що впливає на рівновагу дош – є їжа. Їжа може бути як причиною хвороб, так і джерелом здоров'я. Гіппократ говорив: «Нехай ваша їжа буде вашими ліками». Є й інші висловлення деяких відомих людей: «Ми є те, що ми їмо», «Людина копає собі могилу ножем і вилкою». І в цих висловах є велика частка правди
Вегетаріанство
Ті, хто вживають в їжу м'ясо, часто обвинувачують вегетаріанців у тому, що вони також прибігають до насильства, убиваючи рослин, – це обвинувачення є одним з найпоширеніших аргументів проти вегетаріанства. Такі вегетаріанські продукти, як спілі фрукти, багато овочів, горіхи, зернові й молоко, людина одержує, не роблячи ніякого вбивства. Що ж стосується тих випадків, коли доводиться віднімати життя в рослин, то неважко зрозуміти, що, оскільки рослини мають менш розвинену свідомість, чим тварини, заподіюваний їм біль не має ніякого порівняння з муками тварин на бойні. Не говорячи вже про ті страждання, які терплять призначені на забій тварини протягом всього свого життя.
Вегетаріанцям дійсно доводиться вбивати рослин й що це вбивство також є насильством, однак людина не може обходитися зовсім без їжі. У Ведах говориться: дживо дживасйа дживанам – у боротьбі за існування одна жива істота є їжею для іншого. Таким чином, проблема полягає не в тім, щоб повністю уникнути насильства, – це практично неможливо, – а в тім, щоб забезпечити себе необхідною їжею, заподіявши мінімальні страждання іншим живим істотам.
Той, хто віднімає життя іншої живої істоти, навіть якщо це всього лише рослина, безсумнівно, робить гріх, однак Господь звільняє людину від гріха, приймаючи те, що вона пропонує Йому. Пропонуючи приготовлену їжу Господу, ми звільняємося від відповідальності, подібно солдатові, що вбиває людей на полі бою. На війні солдата, що йде за наказом командира в атаку й убиває ворога, нагороджують медаллю. Але, якщо той же солдат уб'є когось по власній примсі, він буде покараний. Аналогічним образом, якщо ми їмо тільки освячену їжу (прасад), ми не робимо ніякого гріха. Це підтверджується в «Бгаґавад-ґіті» (3.13): «Віддані Господа, що приймають їжу, принесену Йому в жертву, позбуваються від всіх гріхів. Ті ж, хто готовить їжу, щоб насолодитися нею, харчуються одним гріхом». Це підводить нас до головної думки: вегетаріанство, незважаючи на всю свою важливість, не є самоціллю.
"І бачив козак Мамай, що Чумацький шлях був лише смужкою на Його долоні… " (В. Довгочуб)
. 
