МОНАХУ та ХВОЙДІ. Нічого особливого тим, що призвисько моїх дідів було БУЛАВИ, я сказати не хотів,- просто воно таке було (чи є), а родове воно тому, що як я розумію, воно таким було і за прадідів і за пра-прадідів.
Чув яі розмовки, про які розповів, десь близько 50-го року, ще за стлінської доби, мені тоді було років 10-11. Нотаток ніяких я, звісно, не вів та й думки такої не мав. Розмови такі були тоді мабудь не зовсім безпечні, бо бабця моя дуже гнівалася за них на дідового брата й ми з ним мусили ховатися від неї. Дідів брат був тоді, як на мене, вже дуже старий (вмер десь близкого того року, що й Сталін, у віці понад 90 років). На відміну від мого діда, що був не дуже балаучий, він любив розповідати мені про давенщину, при степ і про козаків, до яких відносив свій рід. Чи так воно насправді, я не знаю, але й мій дід того не заперечував. Дід же мій був сільским лікарем у селі Губівка Компаніївского району Кіровоградської області. Там народився, там жив, там і робив аж до 1966 чи 67- року (на пенсію пішов у 85-річному віці). Брат його, про якого йшлося, жив у іншому місці (теж на Кіровоградчині) й приїздив у гості не часто - 2-3 рази за літо, от тоді ми з ним й утаємничувалися.
Якщо панству буде цікаво, то з розповідей його, крім байок про степ з травою, що за нею ледве вершкика було видно, про коней, що могли бігти цілий день без зупинки, та велетеньских удавів, що зварталися кільцем та ганялися за кіньми, памьятаю таке: Козаки збирали і варили якісь трави, у яких
якщо вимочити сорочку, то не один звір не нападе. Але у нії до коней навіть підходити не можно було, бо вони сахалися того запаху, хоч людина його майже не чула. Ще ту сорочну не можно було надівати прямо на тіло. Буцім-то козаки користалися тим у бійці з татарами, бо коні у тих казилися і навіть скидали вершників. Ще казав, що як розтерти молочай і вкинути у воду, то можно її пити із будь-якої калюжі. Вправні козаки завжди збирали різні трави, сушили їх на зиму і брали у пожоди. Без тих трав
у поході не харчувалися, тому і не хворіли ніколи. Трубку теж палили не з тютюном, а з різними травами, і кожний мав звичку до свого їх складу. Тому трубками не мінялися і з одної трубки не курили, крім якщо поранені були, свою трубку згубили і нову вирізбити не могли. Ото дакі розповідки я чув, а чи правдиві вон, то не мені судити. Я. як кажуть, зв що купив, за те і продаю.
1 14 Mar 2010 16:32:22
Re: СПАС (235 відповідей, залишених у Історія, легенди, згадки про характерників)
2 14 Mar 2010 03:08:43
Re: СПАС (235 відповідей, залишених у Історія, легенди, згадки про характерників)
Панове! Я новий учасник форума й маю на меті почути (тоб-то, прочитати) від людей достойних щось про пращурів наших великих. Що до СПАСа, то з Вашої ласки, хотів би сказати таке: коли ще я був малим, то чув від старшого брата мого діда по матері (їх родове призвисько "Булава") таке: СПАС був, як я тепер розумію, бойовою системою козаків. Її сенс був у тому що один козак без зброї мав захиститися від двох озброєних холодною зброєю нападників. Такий козак вважався ВПРАВНИМ козаком (на відміну від МОЛОДОГО) і міг брати участь у походах на інших війскових екзерсисах. Щоб досягти накої вправності, він мав входити у якийсь окремий стан, який звася си то "сомбулою", чи то якось подібно (не запам'ятав, бо ще малий був). При цьому він ставав нечутливим до болю, холоду і спеки й міг дуже швидко пересуватися та взагалі діяти. Я довго цьому не дуже вірив, аж поки не почув про секретну систему бою советського спецназу (простіше кажучи - диверсантів), що тоді звалася "СОБОР". Аж вже далі, коли став вивчати нейродинамічні функції мозку, зрозумів, що це мабудь чиста правда: такий "особливий стан" подібний до самогіпнозу чи роду медітації і при ньому швидкість реакції на будь-які збудники повищується мало не в три рази. Що ж до ГОПАКа - то це система нападу, що включає різноманітні удари ногами, тулубом, руками й головою з залученням зброї і без неї. Називалася тоді ще якась бойова система (чи прийоми), але я не запам'ятав, бо то було щось складне й недосяжне до мого тоді розуміння. Всі ці бойові системи, начебто, мають дуже і дуже старе коріння - аж до княжих часів. Оце все, що я чув. Цікаво було б знати, що про це думаєте Ви, панове?
