ВЕЛИКИЙ ГРІШНИК
Був собі розбійник — розбивав все людей. Бив-бив вже, може, годів дванадцять. Ото іде раз полем, дивиться — блищить огонь. "Мабуть, чумаки,—дума,— піду, повбиваю їх, заберу рибу, сіль". Приходить, аж дивиться,— мала дитина скака через огонь і говоре:
— Це тобі, боже, а це мені, боже; це тобі, боже, а це мені, боже. Він і пита:
— Хто ти такий? Мовчить.
— Отзивайся,— каже,— бо вб'ю. Воно за третім разом і каже:
— Не бий мене, я великий грішник.
— Що ж ти тут робиш?
— Богу молюсь.
— Який же ти великий грішник?
— Я звечера уродився, опівночі хрестився, до світа вмер і поховали.
— Чим же ти грішний, як ти звечера уродився, опівночі хрестився, а до світу вмер і поховали? — пита розбійник. А воно йому каже:
— Мати,— каже,— родила і кров проливала, через то я великий грішник.
— Ну, як же ти такий великий грішник, то, значить, я тисячу на тисяч раз грішніший от тебе. Скачи ж ти тут і молись собі богу, а я піду до батюшки, нехай покуту накине, щоб я спокутував гріхи.
Прийшов до батюшки, поздрастувався.
— Хочу,— говорить,— открить вам, батюшко, гріхи; так і так — я дванадцять годів убивав людей, розбивав, а тепер прийшов, щоб ви спасли мою душу от гріхів.
От батюшка взяв і поначеплював йому дванадцять камнів.
— Носи ж,— каже,— ці камні, поки не отпадуть, а як отпадуть, то тоді і гріхи твої отпадуть.
Носе та й носе, носе та й носе він ті камні — годів вже, може, з п'ять. Вже ото мотузки поврізувались в тіло, бо скрізь поначепляв: впоперек і скрізь. Вже не здужає розбійник ходить.
— Мабуть,— каже,— умру з цими каміннями. Ходе він день і ніч, все ходе, каже:
— Або вмру, або спокутую гріхи; піду вночі, куди очі, може, ще ноччю отпадуть.
Іде, аж чує, десь гам і крик: "Піду туди,— дума,— подивлюсь, все одно вмирать, раз мати народила, раз і вмирать". Приходить на кладовище, аж там сіпака п'яний: напився, ганяв-ганяв людей на селі на панщину, прийшов ще і мертвих калашматить.
— А вставайте,— кричить,— такі-сякі душі, доки лежать будете, ідіть на роботу!
Та палицею стук, стук.
— А ти чого? Заганяв живих та ще й мертвих прийшов! Та давай биться; завелись — той того б'є, той того; той того, а той того. Цей того як жарне камінням та й убив, а каміння й поотпадало.
— Що мені тепер робить? — дума собі розбійник. Чіпляє камні — отпадають.
— Що його робить? Піду,— дума,— до батюшки, він мені скаже, що робить.
Приходе. Так і так каже:
— Що мені робить?
— Ну, отож,— каже батюшка,— отпали от тебе твої гріхи та перейшли на нього; він ще грішнійший от тебе.
А хай би їх усіх громи побили
Оскільки питання не зовсім по темі, можеш дати відповідь у приват.
