Символ України

Уривки з книги: Наливайно С. Індоарійські таємниці України.

Скіфія на давніх картах розташовувана під знаком Тельця, тобто Бика, Тура. Через це Україна, колишня Скіфія, для стародавніх народів - Країна Тура, Бика. А я вже висловлював думку, що назви Таврика, Скіфія, Русь, Україна, Волинь (як і Буковина, Гуцульщина, Бойківщина) – семантичні двійники й означають «Край/країна Тура/Бика»
«Велесова книга» на дощечці 7-є мовить: «Ми – коровичі: скіфи, анти, руси, боруси, сурожці». Термін коровичі означає і бичичі, туричі, бо зокрема, польське діалектне карв, споріднене з етноніном коровичі, означає і «корова» і «бик», що засвідчує виняткову давність цього слова. Коровичі – передача етноніму, який у цій памятці 9 століття звучить кравенці, а це найдавніша писемна фіксація етноніму українці. Водночас кожне з означених термінів коровичі – теж коровичі, бичичі, туричі, вони семантичні двійники. Автор «Велесової книги» неоднозначно самоіндефікує, самоототожнює себе і свій народ з коровичами-кравенцями-українцями, конкретизуючі, які саме складові творять і наповнюють реальним змістом цей збірний етнонім. Робить він це упевнено, без вагань та застережень, даючи зрозуміти, що вже в його часи це був етнонім свормований, усталений, загальновідомий. Водночас рядок із «ВК» наочно ілюструє, яких історичних глибин сягає етнонім кравенці-українці. Бо на теренах України тільки писемна історія знає скіфів, теж кравенців, щонайменше зі зламу 2-1 тис. до н.е. Хоча, звісно, етнонім скіфи існував і до цих перших писемних фіксацій.
Найдавнішим санскритським відповідником польському karv є go (gu, gau), яке теж означає і «корова» і «бик». Тож у санскриті «країна бика-тура-корови» - го-раштра, го-раджя, го-деша тобто го-країна. Тому цілком імовірно, що У в Україна – залишок первісного є go (gu, gau) (англійське cow) – «бик», «корова». Що така трасформація можлива, засвідчують непоодиноку мовні факти. Найперше, санскр. Go в українській мові відббите як ха, хо, ху, го, гу. Наприклад, хінді gosayin – «хазяїн», санскр. Gudabha і укр. худоба…
…
українські прізвище Хомута, імя бога-пастуха й бога-воїна Крішни Гопал, Гопала – «воїн», «цар» (дослівно «Охоронець корів», пастух) й українські прізвища Гупал, Гупало, Гупалюк, Гупаленко. Тож Го-країна могло мати форму Гу-країна, звідки і В-країна. Приклади підтверджують і це. Назва Умань у просторічному мовлені звучить і як Гумань, і як Вумань, а жіноче імя Устя – як Густя, Вустя. Подібні приклади дають інші мови: укр. Горобець, гострий – рос. воробей, вострий, іран. Гураз і Вараз – «Вепр» …
…
Санскритське go відбивається і як а чи о. Це ілюструють, зокрема, індійський теонім Гапалан (go+palan) і грецький теонім Аполлон (А+роІІоn).
Функції обох божеств тотожні, як і імена, що означають «Захисник корів», «ПАстух», переносно «Воїн», «Цар».
…
У багатьох народів бик, тур – живе втілення досконалої краси, нездоланної можутності й божественності, а в давніх уявленнях вони посідали першорядну, навіть світотворчу роль….
…
Найголовніше, бик – уособлення праведності, закону, дгарми…
…
Трипільська культура в Україні і рівночасну їй Харапську культуру в Індії якраз і споріднює найбільше культ Священного Бика. …
Тож звязки Києва й літописного Корсуня, кримських таврів і подніпровських русів не випадкові, вони споконвічні й неперервні. Захисницею і покровителькою, матірю Херсона-Корсуня, була богиня Діва, тотожна індійській Деві – «Богині». Така ж захисниця-покровителька була і в Києві, в язичницькому пантеоні Володимира. Це жіноча іпостать Влеса-Велеса – Мокоша, тотожна індйській Махеші, «Великій богині». Махеші й Деві в Індії – одне з імен дружини Шіви-Вріши. Саме Мокоша була Покровою, Берегинею, Матірю Києва і всіх міст Русі. Саме їй завдячує крилатий вивлів «Мати міст руських», який дожив до наших днів і об яких поламано стільки списів. Він побутував ще 3 столітті до н.е., бо й Херсонес-Корсунь – теж таврське місто, тобто руське місто. Подніпровські руси, очолювані своїми князями, не раз добувалися літописного Корсуня, де жили таври-руси-кравенці. Вони не забували своїх предковічних земель і святинь, своїх кровних родичів, спорідненість з якими, судячи з усього, ще добре відчувалася у свідомлювалася за часів Русі.
….
Таври-руси, етнонім таври – грецький переклад етнонім руси. Візантійські джерела називають русів таврами або тавроскіфами. Великий київський князь Святослав для візантійців – ватажок тавроскіфів. Візантіє не розрізняє Русь Причорноморську й Русь Подніпровську – для неї це дві частини одного цілого. Слова Іоана Цеца підтвердує «ВК», мовлячи про коровичів-кравенців-українців, невідємною частиною яких були руси-таври. Тобто назва Таврика тотожна назві Русь, а етнонім таври тотожні назві Україна й означають «Країна Тура-Бика», а населення Таврики й Русі – таври-тавріани й руси – «жителі Країни Тура-Бика». Тобто ті ж таки гу-країнці.
І назва Бористен в античних авторів на означеннях Дніпра первісне Вріш+дану, де Борис грецька передача санскр. Vrish – «бик» (у грецькій відсутнє V, тому в запозичених словах його замінює «б»). В тен, ще ведійське danu – «потік», «ріка» (грецька назва Дону - Танаїс). Тобто гідронім Бористен, як і Південний Буг – Гіпаніс та Кубань-Гіпаніс, як і Ексамей та рось, означає «Бик-ріка».
Давня Ольвія теж називалася Бористен. …
Поклоніння Бикові-Корові особливо властиве Трипіллю. Розписна скульптура засвідчує парний запряг волів на Подніпровському Правобережжі ще в 3 тис. до н.е. У трипільських шарах на Росі знайдено глиняну модель храму, покрашену бичачими рогами. Роги взагалі характерна риса трипільської образотворчрсті. Про це свідчать численні наліпи на посуді, ручки ложок і черпаків у вигляді рогів, посуд з вушками-рогами, на посуді – бики в запрягу.
Трипільці закопували під долівками черепи з рогами биків, тримали їх у хаті на покуті. …..
То ж з усього сказаного випливає низка значущих, ба навіть кардинальних висновків, і серед найголовніших: назви Україна й українці набуток не давніх, а найдавніших історичних часів. У формі своїх семантичних двійників, однакових із ними структурно, але різних лексично, етнонім українці й назва Україна існували на наших теренах упродовж тисячоліть – у трипільські, скіфські, долітописні й літописні часи. Існують і нині.

Також Чернігів, Вороніж, Волинь, гуцули... симантичні етноніми...

Наливайно С. Індоарійські таємниці України.

1)Яр-туре, буй-туре (літописне) - Ярий-ТУР//бик, тобто «могутній воїн»!

2)Гопак? «Го» – корова з санскриту, «па» – пастух з санскриту; дивимося ширше «корова» – символ Землі-годувальниці, а «пастух» - захисник землі, країни, воїн-захисник. Січ Запорізька колиска професійних «пастухів» – захисників вітчизни. Гопак – улюблений танець вояків-запорожців.

Востаннє редагувалося Mamay (08 Mar 2009 21:09:54)