SkiФ написав: Тобто на вашу думка, спільні слова поміж Украйнцями та різними Тюрськими народами які мешкали в один час на одній, территорії, мали однаковий зовнішній вигляд, предмети одягу та побуту , то хвороблива хвантазія.
А от виводити якихось героїв з стародавньої Індії, до Українців які якщо ї мають спільних предків то дуже далеких, то це логічно?
Звісно нам хочется бачити себе нащадками благородних Індусів, а не злісних тюрків-бусурман, але бажане не завжди є дійсним.
По-перше, стаття написана сумнівною особою в зовсім дивному тоні і деякі міркування мене чомусь непереконують. Це особиста справа кожного?
По-друге, я не примазувався ні до тюрків, ні до індусів, лише ствердив факти. Ми ж не будемо приймати одні і відкидати інші, тільки тому що нам вони не подобаються.
Я з Вами згоден, але... Конкритизуйте, хто ці тюрки? Ким були народи Дикого поля? Хто такі чорні клобуки, торки, половці, печеніги? Вони належать до індоєвропейців чи монголоїдів? Якими народами представлена тюрська сім"я, що жила поруч.
За дослідженнями і акцентами, ми дуже багато запозичили з тюрської мови, побуту. В мене виникає дивне питання: "Чому ми в них, а не вони в нас?", якщо ми, як Ви стверджуєте, жили поруч в один час і маємо багато спільного. І хто ми?
Монголо-татари? Дикий витвір советських кабінетів! Зараз монголи і татари народи з різною антропологією і приналежністю до різних мовних сімей. А скільки представників народів було в ханських арміях?
Цікавитеся козаччиною? Зброя - запозичена, гроші - запозичині, одяг - запозичиний, мова - запозичена, і т.д., а де українське? Достатньо сходити в музей і пересвідчитися.
П.С. Хвойда, а за ним ще деякі люди в унісон маніпулюють хозарами. Хто такі хозари? Ви живого хозарина бачили? Ви портрет діяча якогось бачили? Мову, пісню, книжку - чули, читали? Про вірування, щось знаєте? То, чого прицепилися до "хозарського світогляду"? Ви про нього щось знаєте? То, це логічно?
Востаннє редагувалося Mamay (14 Aug 2010 12:44:21)
"І бачив козак Мамай, що Чумацький шлях був лише смужкою на Його долоні… " (В. Довгочуб)