монархісти-імперіалісти VS братство сокіл (Сторінка 1 з 6)

"...Окремої згадки заслуговує звинувачення у крадіжці особистих речей Леоніда Петровича в день похорону. Ми впевнені, що всі козаки, які були на похороні, будуть "приємно" вражені такими звинуваченнями." - http://www.spas.net.ua/index.inc.php?se … do_kozakiv

Дякую за інфу, я не знав про цей ресурс. У братства зараз проблеми з СБ.

От  не набридає людям поливати один-одного гівном і доводити свою

до Упертюх
Шановний! Українство я пропагував завжди - ще задовго до зустрічі з ЛПБ. Бо чому б тоді  я закінчив український філфак, та викладав українську мову і літературу в школі? В університеті спеціалізувався на українському фольклорі - два рази був у досить строкових експедиціях на Кубань (по місяцю-півтора), де ми збирали те, що ще залишилось від усної народної творчості чорноморців-кубанців (це незважаючи на постійні фольклорні "вилазки" до Слобожанщини). Мій професор, у якого я спеціалізувався, Степан Васильович Мишанич - якщо Вам відоме це прізвище. Задля довідки - брати Мишаничи досить відоме прізвище серед україністів, зокрема 200-томник класичної української літератури видавався редакційною комісією, до склау якої входив і Олекса Мишанич, теж професор.
С.В.Мишанич довгий час був співробітником Інститута етнографії і фольклористики ім.Рильского - в фольклорних експедиціях ща за радянских часів бував не тільки на теренах України, а й в Сибіру і на Далекому Сході (Сірий і Зелений Клини), а потім в 90-х роках вже і на Кубані (Малиновий Клин). Тільки з першої експедиції звідти ми привезли майже 100 касет по 90 хвилин запису на кожній - пісні, пісні, ще раз пісні. Приблизно 20 відсотків з яких на сучасній Україні вже не побутували - своєрідна архаїка, яку нам пощастило застигнути майже в останні рази її існування. Нам пощастило зустріти ще тих старих, які добре пам'ятали і українську мову (яку в КубГУ якийсь викладач-мудачок з натиском називав "кубанскоє нарєчіє южнорусскіх говоров вєлікорусского язика", чим нас немало розвеселив), і добу розкозачення 30-х років. Те покоління було майже повністю україномовне - незважаючи на те, що після 30-х років на Кубані взагалі було згорнуто викладання українскьої мови. Середнє покоління розмовляло в станицях суржиком - майже таким, як у Харківськй чи Полтавській областях. А от молоде покоління - повністю зрусифиіковане, не хоче навіть і чути про свє українскье коріння. Зомбоване на всі 100%.
Свій диплом я захищав на базі того польового матерілау, що особисто збирав в тих експедиціях по історичній Чорноморії. Тому деяке знання народної традиції і дає мені підставу сумніватись в багатьох положеннях так званого спасівського Звичаю, який насправді є вже нинішньою творчістю окремої групи осіб. Саме ці мої сумніви плюс особиста ворожнеча с Олександром К-ко (думаю, Ви здогадались, про кого я веду мову) призвели до того, що ця людина де тільки змогла, там і намагалась заплямувати мою репутацію і виставити мене якимось ненависником України і всього українського. До речі, в окремому середовищі це йому вдалось непогано. Але світ брехнею пройдеш - а назад не вернешся. Так і Олександр - мабуть, через це на минулому тижні було зроблено так звану розсилку компромату на мене. Це не перша подібна акція - був такий собі Погон, зараз якась інша гнида gopkorez. Я сміюсь, бо насправді що минулого разу (десь рік-півтори тому), що цього разу ніякого компромату на мене справді так знайдено і не було: виклали і розіслали тільки те, що знайшли. Причому якраз те, що я ніколи і не приховував.
А не приховув я ніколи того, що вважаю, що задля історичної правди для українства краще було б використовувати своє історичне найменування з коренем рус-: бо той же Хведір Вовк, відомий етнограф, писав, що ще наприкінці 19 ст. населення України вважало і називало себе "руськими". Це вже більшовики зробили навмисну плутанину у етнічному питанні - назву "русскіє" закріпили офіційно тільки за кацапами, а жителів Південної Русі, себто України, назвали "українці", чим відрубали історичне коріння. Саме через цю навмисну плутанину у назвах виходять такі казуси в підручниках як "давньоукраїнська держва Киівська Русь" або "українська княгиня Ольга". Білорусам пощастило в тому. що корінь рус- у них залишився в самійназві - біло-руси. Тому і виходить,що українці як народ постали немовби нещодавно - знамените кацапське питання: "Да аткуда ані взялись, еті украінци? Билі толька русскіє!" В тому то і річ, що руські - це назва всіх східних слов'ян. І для українців краще будо б залишити собі назву теж з коренем рус-, як це зроблено у біллорусів. Наприклад, хоча б і малоруси. Або ж русини. Той же Грушевський, хоча і був масонською підстилкою, але ж чудово розумів, до чого йдеться тим перейменуванням русинів на загадкових українців - і назвав свій твір "Історія України-Русі", щоби хоч якось підкреслити зв'язок поколінь.
А з цієї моєї думки дехто з "доброзичливців" зробив із мене якогось україножера.
У мене своє ставлення до діяльності ОУН-УПА 40-х років - бо знаю не тільки рожеві сторінки нинішньої героізації цих організацій. Я не можу беззаперечно підтримувати їх ідеологію - бо, вибачте, лайна там було вдосталь. І ці "патріоти" різали своїх же українців чи не більше, ніж поляків, а згодом москалів. Мій дід по материнській лінії на прізвище Таран був з Київщини, до останнього часу розмовлялв принципово українською мовою і підкреслював своє українство - це було за часів СРСР. На череві він від Київа проліз до Волги, а звідти до Словаччини - служив в піхоті. І дехто хоче сказати, що він не був патріотом України, бо воював з німцями? Бо страшно матюкався, коли чув про бандерівців? А інший дід в 1945 р. був комендантом залізничної станції Чоп - і незважаючи, що саме йому вдалося досягти перемир'я з бандерівськми угруповуваннями (через що його згодом тягало НКВС) і цим забезпечити нормальний рух потягів, він теж поминав оунівців "незлим тихим словом" саме через їхню підступність, яку зараз так намагаються героїзувати.
У мене є знайомий, колишній майор військових сил, зараз займається бізнесом. Походженням зі Львівської області. Батька його закатували звірячо бандерівці - бо після війни він робив спробу організувати кооператив в своєму селі. Не колгосп чи радгосп - а просто кооператив для селян, щоби вони мгли якось торгувати тим, що самі виробили. Тобто ця людина - західняк до самого кореня. Він теж страшенно люто реагує на героїзацію бандерівців. І таких прикладів я знаю дуже багато.
Проблема в тому, що Україна є розділеною нацією. Знадобиться багато часу, ніж ці рани загояться остаточно. І якщо у кацапів їхня революція закінчилася в 20-30-х роках, то громадянська війна в Україні йде і понині. Саме тому одна частина українців завжди підсвідомо бурхливо і неоднозначно реагує на іншу. До речі, в ті ж 20-ті роки 20 ст. найбільш кривава громадянська війна була якраз на теренах України - свої різали своїх.
А зараз, коли з'явились якісь незрозумілі групки людей, що хочуть привласнити історію та традиції козацтва, зробити із цього якусь свою "монопольку" (мабуть, у жидків навчились чи що),  надати собі якесь право навішувати ярлики "правильного" чи "неправильного" українця, я звісно не можу спокійненько так дивитись на всю цю профанацію. Вибачте, ці люди просто подуріли як мінімум - а як максимум намагаються обдурити всіх інших. Я кажу правду - навіть якщо вона не дуже приємна. Правду про те, що в мене є істотні сумніви, що нинішній так званий Звичай є авторською творчістю окремої групи осіб. Читайте етнографічні та історичні дослідження про українство і козацтво - ніякого язичництва там не було: запорожці захищали православну християнську віру - як від католиків-поляків, так і від турків і татар мусульман. На цьому і виросло взагалі українське козацтво. Це нинішній молоді, що зросла на комп'ютерних ігрищах та ТБ, та повністю відірвана від своїх коренів, можна тарасика терти, що буцім козаки були рідновіри. Якби ви це сказали комусь із тих справжніх нащадків запорожців, яких я бачив на Кубані , вам би очі за це видряпали - бо ці діди і є найбільші и найсправжні козаки-звичаєвці, не вигадані, а з роду-племені. І за свої батьківські ікони, які ховали від "партактивістів", йшли до ГУЛАГу і до розстрілу. А зараз новоявлені гуру щосьтам вякають про якийсь "звичай", який вони зробили на кшталт сайєнтологічної секти і запудрюють ним мозок молоді.
Шукайте джерел - там всі відповіді. Їдьте до сел, розмовляйте зі старими, допоки вони ще живі. Там і є той самий звичай - справжній, невигаданий.
"По плодах узнаєте їх..." - євангельский вислів. Мої плоди такі - в Росії, де я проводив спас-семінари, я посіяв зерна українства і цікавість до України. Ці люди вивчають українську мову, цікавляться історією козацтва та України, я їм передав кілька книжок, що мені колись подарував Петрович. Та ба, вони навіть вже самі, без мене, роблять історичні розвідки - зокрема, відкопали купу цікавих фактів щодо існування українських осередків навіть під Москвою, не кажучи вже про інші регіони. Просто здебільшого інформацію про Україну вони отримують російською мовою - бо української поки що не знають.
Мій піар-ход щодо СМЕРШівської спадщини в спасі зробив свою справу. Це був гачок, на який відгукнулись дуже цікаві люди, які надали мені силу-силенну цікавої інформації. Дехто це робив з обуренням, протестуючи проти моєї статті, а дехто навпаки, погодився з багатьма висновками. Величезна заслуга Леоніда Петровича в тому і полягає, що він створив міф - міф про спас, який надихає людей цікавитись Україною, її історією, мовою і культурою.
Я не відкидаю свою половину етнічного "русского" (навмисне не кажу "росіянин", бо народився і виріс на Україні). Але я сміюсь, колись якісь напівграмотні паплюжники намагаються зробити із мене якогось ворога українства. Час нас розсудить - чия діяльність є більш конструктивною.
Мої висновки суперечливі тільки на перший погляд - бо деяким не вистачає терпіння просто вислухати все до кінця (як то було, наприклад, з Василем Магасом, який зробив передчасні висновки). Але згодом багато людей все ж таки починають прислуховуватись до того, що я кажу і пишу. Бо треба слухати - а не приписувати мені якісь інсінуації.
Мої статті про характерників, пластунів і штурхобочний бій, мабуть, теж були надихнуті ще в середині 90-х "нелюбов'ю" до України - жартую звісно. Тоді Україна лежала вщент зруйнована економічною кризою, і мої матеріали про козацьку бойову спадщину могли бути опубліковані лише в єдиному в СНД на той момент профільному виданні - журналі "Русский стиль". Це вже потім з'явились Каляндруки і Мандзяки, які цитують мої статті та понаписували силу-силенну своїх досліджень, які чомусь постійно перегукуються з моїми. Це потім мої матеріали про інш аспекти спадщини козаків розповзлися по всьом інтернету - зайдіть, будь ласка, на яндекс чи гугл, та наберіть моє прізвище, самі побачите. Так що мені смішно, що одна-єдина сволота, з якою я посварився і назвав її справжнім ім'ям, за ці роки розкидала своє лайно, де тільки змогла -аби хоч якось мені помститись. Вся ця історія з фальшивими листами Петровича або ж наївна розсилка компромату шляхом добирання кодів доступу чи то на сайт, чи то до моєї скриньки - це найбільше, на що здатна ця людина. Але її час виходить - і правда все одно вилізе. Вона і розставить всіх по своїх місцях.
Вибачте за багатослівне повідомлення.

Востаннє редагувалося Валентиныч (27 Sep 2010 12:18:28)

до Xvojda
Дякую за довіру
Але на цьому форумі у мене колись не зрослось спілкування за однієї причини - я попросив адміністратора не перекладати мої статті з російської на українську. Це стосувалося зокрема статей про характерників і пластунів. Чому? Тому що ці матеріали було написано саме для російськомовної аудиторії - і при перекладі вони б загубили свій колорит. Маю достатній досвід перекладів, тому знаю про що кажу.
Моя позиція така - тих, хто просвіщає українську аудиторію українською мовою - вистачає і без мене. Але, на жаль, всі ці люди, серед яких багато достойних, забувають просту, але важливу істину - ні українськю мовою, ні суто українською ідеологією вони не зможуть достукатись до російськомовної аудиторії як в самій Україні, так і тим більше за її межами.
В Україні скільки зараз мільйонів суто українців, які принципово не розмовляють українською мовою? Скільки російськомовних українців не сприймають взагалі проукраїнські ідеї? То як можна достукатись до них, як не через російськомовні матеріали?
А за теренами України, особливо в Росії, скільки мільйонів етнічних українців, які вважають себе "русскіми"? Бо так колись записали їхніх батьків в радянські паспорти... За різними оцінками, нащадків етнічних українців в РФ із близько 80 млн. слов'янського населення не менше 30 млн. - це, до речі, скромні оцінки. Але вдумайтесь - майже друга Україна живе за межами Батьківщини! І ця "друга Україна" повністю позбавлена своєї історичної і етнічної пам'яті, не знає свого родовіду і справжнього коріння. Як можна їм все це повернути? Через україномовні матеріали? Нажаль, ніколи...
Залишається той шлях, яким я спершу емпірично пішов - через російськомовні матеріали про Україну та її історію і культуру. Через такі публікації спершу треба викликати цікавість і захоплення - а це згодом спонукає вивчати і українську мову.
Пан Ющенко за 5 років робив повністю протилежне - своїми безглуздими витівками він настроїів проти себе не тільки ту російськомовну частину українців в самій державі, але й дав привід розв'язати проти себе пропагандистську антиукраїнську кампанію в самій Росії. І її метою було якраз промивання голів саме свого населення - щоби, не дай Боже, не викликати сумнівів, що як мінімум половина слов'ян в РФ - це етнічні українці.
Подивимось, що зробить нова влада - багато від неї я особисто не чекаю, бо сам "донецькій", і знаю, на що вона варта. Але якщо вони економіку виведуть на рівень не гірший, ніж в РФ - то це вже буде перемога. Перемога в тому плані, що цим буде вибито один із потужних козирів московської пропаганди, немов на Україні, вибачте, "ж...па" і "жити не можна".
Але весь свій досить могутній економічний потенціал РФ вкладає не в населення і підняття рівня його життя - а в застаріли імперські амбіції. У України немає таких амбіцій - і, незважаючи на корупцію, до пересічного українця частина економічного пирога доходить набагато більше, ніж до середнього росіянина. Тому я і кажу - підняття ВВП Украіни хоча б в 1,5-2 рази збільшить рівень життя середнього українця в двічі-тричі. І саме це буде недосяжною величиною для Росії. Бо Кремлю доведеться обирати - або іржаві ракети та імперські амбіції, або підняття рівня життя пересічних росіян. Як показує історія, Москва завжди обирала перше. Тому економічний розвиток України повинен бути першим і найбільшим завданням української влади. Це і є наша зброя в протистоянні з Москвою і український шанс знову не потрапити в орбіти всіляких імперій - чи то московської, чи то польської, чи то австро-угорської. 
Я бачив російську глибинку - просто без слів. Найгірша українська глибинка в порівнянні з російською - це Європа Але в цій глибинці пересічні росіяни свято впевнені, що в Україні - ще гірше, ніж у них. Бо так їм розповідають ТБ і газети. А альтернативи у них немає. Мені особисто довелось докласти немало зусиль, щоб переконати моїх знайомих в протилежному. А коли переконав - це і було поворотною точкою в їхньому світогляді. І цей світогляд змінився - вони почали цікавитись Україною і її культурою.
Так що отакий я "прорусскій агєнт", як мене тут хтось називав
Далі. Мені пощастило в тому сенсі, що всі мої семінари для російських груп були якраз для людей обстріляних - багато з них пройшло "гарячі точки". Цих людей брехливою кремлівською трісканинаою в ЗМІ не обдуриш. Ці люди бачили на власні очі, що таке є той самий генно-ментал. Він або є - і ти воюєш ось так. Або він інший - і ти воюєш зовсім не так.
Дивним чином сталося так, що більша частина цих людей, яким я проводив семінари, були нащадками етнічних українців - в тій чи іншій мірі. Що це, іронія долі? Не знаю. Але саме тоді я на власні очі переконався в наявності того самого генно-менталу, над яким позаочі ми колись глузували. І практика показала - якщо є інтерес до спасу, якщо у людини він виходить, як правило, у цієї людини є українська кров. Неважливо, наполовину чи навіть менше - але вона є.
І мої висновки щодо "розробок спецслужб" зовсім не протирічать цьому. Саме в такому ось вигляді, як нас навчав ЛПБ, спас є саме такою розробкою. Не вигадкою - а розробкою. Бо повністю відповідає умовам ведення бойових дій в сучасний період (або нещодавний час, як 40-ві роки). До речі, я про це завжди і говорив - перечитайте мої матеріали неупереджено. В основі цих розробок лежало "щось" - що воно із себе уявляло, маловідомо, тому що документальних свідоцтв вкрай мало. Тому дослідження продовжуються. Є багато нових цікавих матеріалів, які я маю намір згодом опублікувати.
Просто до спадщини ЛПБ треба підходити не як до якогось незмінного канону, який навіть не можна критикувати чи піддавати сумніву. Бо саме тоді починається сектанство, яке до добра не доводить. Багато з цього я казав особисто самому ЛПБ - і він був згодний. Бо спас не є сталим явищем - він повинен розвиватись і пристосовуватись до поточного моменту. Бо інакше ми б не вижили - вибили б ще наших предків.
Але, підкреслюю, частини здорового скептицизму не завадить. Саме про це я завжди і говорив.
Якщо ми тут знайдемо спільну мову хоча б в деяких питаннях - я особисто буду радий.

Востаннє редагувалося Валентиныч (28 Sep 2010 10:47:00)

Ну и что? Я вот вас читаю и вашу гоп компанию. Но это же не значит что все жители Украины хворі люди?
А так, жгите исчо. Ломайте почту, сайты. Пишите брехливые пасквили.    Мне как то все равно.
Вы же без врага жить не можете. А так на моем фоне можно попиариться, показать какие вы борцы. А я типа недочеловек. Берите штангенциркуль и срочно меряйте черепа. Сначала строго в своем коле. Потом родственников, потом город, область ну и т.д. Выбраковку выслать придется с начало в москалию наверно.)))
Вы не устаете меня удивлять. +100

коли не зайду до церкви, як не Паска, то Різдво

для українця важливіше сім'я , для росіянина православ'є, государство. відрізняємося!!!

Востаннє редагувалося orlyk (28 Sep 2010 17:39:17)

тебе не дай Боже, живи, Сонце!