"...на сходових вежах зображено укладення династичного шлюбу Володимира і візантійської принцеси Анни. Шлюб укладений був наприкінці десятого століття, і поклав початок хрещенню Русі. Сама ж Софія є храмом-меморіалом цієї події. ......

...Завдяки графіті, можна розрахувати точний час зведення Софії. З давньоруських Святців відомі дні освячення собору Софії. Це 4 листопада і 11 травня. Ми знаємо, що Софійські храми Візантії і на Русі, як і більшість храмів взагалі, освячувалися виключно по недільних днях. Неділя (“воскрєсєніє”) - то є День Господень. Якщо числа, що називають Святці, накласти на хронологічну канву отих графіті, виходить, що в другому десятиріччі 11-го століття недільні дні випадають на 4 листопада 1011 року, і на 11 травня 1018 року.

Таким чином ми з’ясували, що закладення Софії (освячення її місця) було здійснено Володимиром у 1011 році, а освячення престолу його сином Ярославом у 1018 році. Будівництво тривало сім років. Це число у християнстві є сакральним символом. Майже таку саму Десятинну церкву також будували сім років. І найдавніший Єрусалимський храм будували сім років. А на ті часи Київ вже перебрав на себе роль Нового Єрусалиму - землі Руської.

1634 року на замовлення київського митрополита Петра Могили реставрувався собор, і на чотирьох арках центрального купола Святої Софії було зроблено великий напис, який містив у собі коротку біографію споруди. Починається він тим, що храм Премудрості Божої був закладений у 1011 році.

Цю дату цитують архівні документи XVIII століття. Лише в самому кінці XVIII ст., при утворенні Київської губернії, коли Україна остаточно увійшла до складу Російської імперії, всі релігійні відправи, книги, навіть літописи піддалися імперській уніфікації. Напис “1011 р.” було переправлено на “1037 р.” Та при пізніших реставраційних роботах було віднайдено первинний, оригінальний напис дати початку будівництва собору. Цікаво, що дата 1011 рік як час заснування Софії аж до середини ХІХ ст. існувала і над центральним входом до собору. Тобто вона була цілком прийнятною в очах киян, нікого не обурювала, на відміну від деяких сучасних істориків, що носять високі наукові звання. Петро Могила не мав наукових ступеней, не захищав дисертацій, але він відомий нам як людина книжна, обізнана з історією Церкви взагалі і Софії зокрема. Скоріше за все, митрополит київський користувався архівом собору, який не дійшов до нас. Пожежа, в якій згорів архів, сталася пізніше, наприкінці XVII ст... "

Олесь Бердник «Україна Вогняної Січі»
«Смолоскип» ім. В.Симоненка; Торонто, 1977р.
--------------------------------

Чи не час припинити думати про гроші, земне та матеріальне і заглибитися в Себе, пізнати свою Сутність лицаря Вогняної Січі?

Найдавніший був так званний мальтійський чи козацький хрест або може ще в я ких стилізаціях

у тріпіллі це був знак Рум. Щось схоже на оце, але не зовсім. Знак, що помилково вважають "засіяним полем"

увігнуті сторони ромба - прибирають світ першої уваги і вдкривають "нагвальний" за Кастанедою або просто другу сторону, де вставлена програма "проростала" як зерно, себто діяла (Даж)

мальтійський він же козацький хрест - згортання чотирьох сил до цетру, де спалахувало "дажбоже сонце" і вдкривалася Орова криниця (Світ Горній). Це чиста магія. Це фактично піраміда в розгортці, якщо на неї доивиться зверху. Чотири грані у вершині, кінцається земля і починається небо - світ горній.

Потім пізніше вже, виник ось такий хрест,

Цей знак тех магічний. Зліва наприклад у вас погода, яка ва дратує, справа - та сама погода, але з протилежним знаком. Накладання обох подій - згортання зовнішнього і залишаєьтся тільки ертикальна лінія - шлях на гору. Це й утримує в собі хрестиянство як відречення.
  Треба сказати, що цей знак в старі часи не дуже любили і зараз не всі люблять. Бо це знак писиголовців, себто темних воїнів в сенсі звіринних стилів. Потім хрестоносці. Бо до того ж самого ефекту й приводить цей хрест. Ори вибирали козацький зрест, бо працювали з другою стороною напряму. Їм не треба було щось робити, бо в них була культура.

У давнину були на Русі хазари, сьогодні є варяги ... Ми ж самі - русичі, а зовсім не варяги! .. Ми залишаємо на Сонце-Сурье молоко наше з травами нічними. І товчемо на днищах Лютень-траву, про яку говорили праотці. І даємо осуріться. І п'ємо її тричі, і п'ять разів на день вихваляємо Богів. Це наше древнє шанування Богам. І ми повинні споживати її дружно ... І ця треба буде зв'язком між нами ...

І ні Мару ні Морок ми не сміємо славити. Бо ці діви - суть наше нещастя ... Наші Діди у Сварзі ...

Було повідомлено від Матері Сва, що майбутнє наше славне. І ми притікали до смерті, як до свята. Було передбачено це нам в старі часи, коли у нас були свої храми в Карпатах, коли ми приймали купців, і працівників мали, і інше.

І ті гості-купці шанували Радогощ, і ми брали в ті дні мито і збирали її чесно, бо шанували Богів. І нам було поведено шанувати Їх. І ми мали на те вказівка в наш час, щоб ми не брали хитку віру наших батьків почесті віддавали, а не просто від неробства приходили до дерев.

І будуть руки наші обтяжуючи не від плуга, а від мечів, якими ми знайдемо незалежність нашу. І так нам наказано йти до кордонів нашим і стерегти їх від ворогів.

І ось дими, росте горою, течуть до неба. І це означає скорботу велику для батьків, дітей і матерів наших. І це означає - прийшов час боротьби. І ми сміємо говорити про Інших справах, а лише про це. І ось приходили варяги до Дніпра, і забирали землю нашу, і вбивали людей. І земля тепер під цими людьми.

Брати! Не повинні ми нині погоджуватися ні на що інше, - тільки на меч! Отвадьте Рюрика від земель наших, женіть його назад - туди, звідки прийшов.

І ось кордони наші ворогами розтрощені, і землю нашу топче ворог. І це обов'язок наш захищати землю, і ми не бажаємо іншої раті.

І так вели ми пологи, куди говорила птах. Грецька лисиця хитрощами відвернула нас від трав наших, пояснивши нам, що сонце нам шкодить. Але наша мета вчитися на наших помилках і не брататися з ними. І було це після тисячі трьохсот років від Карпатського результату.

І ось Аскольд злий прийшов до нас, коли народ пішов від лада. І зробив він так, що будь-який пішов під стяги наші, щоб захиститися від ворогів на Русі. Могутній Сварог - Бог наш, а не інші боги. І просити у Сварога ми не могли нічого, крім смерті. А вона не страшна, якщо ми її просимо. І ось Сварог кличе нас, і ми йдемо до Нього.

І ось ми йшли, бо Матір Сва співала пісню ратну, і повинні ми були її слухати, щоб не довелося їсти траву і Скіфію нашу віддати грекам. Адже вони нам залишать одні каміння гризти, тому що у нас зуби дуже тверді і гострі.

Це нам говорять самі вороги, що ми страшно гарчали ночами на людей, які суть греки. І питали нас народи: хто є ми? І ми відповідали їм, що ми - люди, які не мають краю. І правлять нами греки і варяги. І що неї ми розповімо дітям нашим, які нам будуть плювати в очі - і будуть праві?

І ось дружина зібралася під наші стяги. І скажемо ми кожному, що не повинні ми є, будучи на полі брані, щоб ми відбирали грецьку їжу, а не брали те, що не з'їмо з собою. Бо Матір Сва співає над нами, і повинні ми стягом нашим, щоб дати тремтіти на вітрі, а коням нашим - скакати по степах.

І підняли ми прах військовий за собою і дали ворогам вдихнути його. І в той перший день січі мали ми двісті вбитих за Русь. Вічна їм слава! І пішли ті люди до пращурів, і вони прийшли до бусу Белояра. І нехай ми також прийдемо до Нього, коли справимо тризну славну по ворогах!

Наскочимо соколами на Хорсунь, щоб взяти їжу, і добро, і худобу, але не будемо греків полонити. Вони ж нас знають як злих, але ми - добрі на Русі. І не буде з нами той, хто, взявши чуже, говорить, що робить добро. І не будемо ми такими, як вони, адже нас веде наша Ясуні, і тому постараємося працями нашими перемогти всіх ворогів до єдиного.

Немов соколи нападемо на них і кинемося на грізну битву, бо Матір Сва співає під СВАРЗ про подвиги ратні. Ми пішли від свого будинку, і потекли ми на ворогів, і дали їм покуштувати російського меча. І побачили вони, як січуть Ясуні.

І не повинні ми говорити даремно, і не могли ми нічого іншого робити, окрім як йти вперед. І не повинні ми говорити промови непотрібні, як не повинні ми встигати попереду Матері Сва. І швидко ми йшли, а хто швидко йде, той має славу, а хто йде тихіше, на того ворони каркають і кури кличуть. Але ми не бики брудні, а руси чисті.

І це іншим навчення, вони тепер будуть знати, що Права в союзі з нами, а Наві ми не боялися, бо Нава не має сили проти нас. І тому ми повинні були старатися і молити Богів про допомогу в працях ратних наших.

І ось Матір Сва б'є крилами і співає про подвиги ратні і про славу воїнів, які випили води живий від Перуниці в жаркій січі.

І ця Перуниця прилітала до нас. І Вона давала ріг, повний води життя вічного, будь-якому воїну нашому, ураженому мечем і що втратила буйну голову. І так смерть ми не мали, але мали життя вічне, і брати завжди працювали для братів.

Згадаємо й того Діра. І розповімо про те, як він прийшов до нас і побив нас через наше розділення і усобиць.

І ось варяги Рюрик і Аскольд сіли на шиї наші. І це було для нас огидно, бо ми самі - нащадки роду слов'ян, які прийшли до ільмерцам і Русь об'єднали до приходу готовий.

І ось ми підкорилися іншим, тому що прийшов голод і ми негайно стали сіримі і жебраками. Ті ж залізо наточив, щоб нашого Індру повалити.

Від цього все й сталося, і тому Аскольд і Рюрик по Дніпру ходять і людей наших викликають на бій. Але так як ми Діра мали в себе, ми не хотіли самі йти до них.

І це буде нам уроком, щоб ми усвідомили наші помилки. І повинні ми іншими стати в свій час.

І ось Аскольд воїнів своїх посадив на човни і пішов грабувати в інші місця. І сталося так. І пішов він на греків, щоб принизити міста їх і приносити жертви Богам у їхніх землях. Але це неправильно, бо Аскольд не русич, а варяг, і хоче він зневажити Землю Руську, але загине, роблячи зло.

І Рюрик не русич, тому що він, як лис, нишпорив з хитрістю в степу і вбивав купців, які йому довірялися.

Ми на старі погребаліща ходили і там поміркувати, де лежать наші пращури під травою зеленою. І тепер ми зрозуміли, як бути і за ким йти.

Про це ми говорили завжди, і було слово наше правдиво, і так ми знаходили Правду. І це говорили ми старими словами, які минули від наших батьків, колишніх сильними. І так ми повинні слідувати по прокладеній ними кермо і тим догодити їм.

І ось Аскольд прийшов з варягами своїми до нас. І цей Аскольд - ворог наш. Він говорив нам, що він йде захищати нас і бреше, бо він такий же як і греки - хрещений. Цей же Аскольд був варягом-найманцем, який зі зброєю охороняв купців еллінських, які йшли до непри-річки.

І цей Аскольд, прийшовши до нас зі своїми лицарями через двісті років після Алдореха, захотів правити нами. І тут Дірос гелленських сказав нам змиритися з цим. І було так спочатку. Але потім цей Аскольд вразив Діроса і зайняв один його місце. І він також ворог наш, і ми не хотіли його, як свого ворога.

Старі люди розповідали нам, що прийде на Русь і інший Аскольд і будуть ще три Аскольда. Вороги вони і варяги, для себе будуть жертви приносити. І вони не наші. Чужі князі, і навіть не князі, а прості воїни. І силою вони викрадають владу над нами.

І сталося так, коли прийшов Рюрик.

Згадаємо про те, як римські орли були вражені від дідів наших поблизу гирла Дунаю, коли Траян напав на дулібів. І тоді діди наші пішли на легіони і їх розбили. І було це за триста років до нашого Буса, і це ми повинні утримати в пам'яті.

І не повинні ми піддаватися Рюрика, як не піддалися перш іншим. Ми мали свого князя і ругу йому давали, і будемо давати до кінця.

Ні римлянам, ні еллінам не володіти нами! І пребудет так навіки.

І так ми просили Богів, і Вони дали нам силу, щоб володіти землею нашої. І ми самі оточені ворогами, і билися у воронежці ~ ~ Біля річки і граду. І там наші батьки розбили готовий, так само і ми розіб'ємо ворогів наших. І те занепокоєння ми здолали, сказали, що буде на них - інший час.

І там Матір Сва хвала перед нами несе - та, яка вогонь дає пращурам нашим. І ці пращури наші у Сварзі радіють за нас і Пітара Дия благають про нас. І тут Арій дивиться на своїх людей. І от не могли ми повернути тил свій ворогам.

І був у ці часи Дірос. І був він греколанін, а потім зник. І прийшли на нас Аскольд і Рюрик.

І про те я молю Богів, щоб позбулася Русь від цього зла.

Час був дуже спокійне, дні ж ті були ясні, і суша була в нас сувора. І тому жнива та не зродила, і ми пішли в іншу землю і там затрималися.

Русь була розтоптана греками і ромеями, які йшли по берегах морським до Сурожа. І там створили вони Сурозький край, бо там був град Сурож, підданий Києву. І було це створення не добрим, а злим, тому що через нього почалися битви.

І тут вперше варяги прийшли на Русь. Аскольд силою розгромив нашого князя і переміг його. Аскольд після Діра сів у нас як непрошений князь. І почав княжити над нами і став вождем самого Огнебога, вогнища зберігає.

І тому відвернув він лик свій від нас, що ми мали князя, хрещеного греками.

Аскольд - темний воїн. І так сьогодні греками освічений, що ніяких русів нема, а є варвари. Але ми це могли висміяти, так як були ж Кімри, також наші батьки, і вони римлян потрясали, а греків розметали, як переляканих поросят!

Вожді наші пропонували кожному по його потреби. А це суть інший, і творить треби по-іноземному. І цей Аскольд приносив жертви для інших богів, а не Богам нашим, як було заведено нашими батьками, - і не повинно бути по-іншому!

А греки хочуть нас охрестити, щоб ми забули Богів наших і так звернулися до них, щоб стригти з нас данину, подібно пастирям, обирали Скіфію.

Не дозволяйте вовкам викрадати ягнят, які то діти Сонця!

Трава зелена - це знак Божа. Ми повинні збирати її у посудину та осурівать на Сонці, щоб на зборах наших оспівувати Богів у блакитному небі й Отцеві нашому Дажьбогу жертву творити. А вона в Іріі вже священна у сто крат. "

ВК доводить, що потужна інформаіцйна атака Візантії на Русь йшла ще з двух сторін - від варягів, яких купили пообіцявши владу й гроші (й титули певно, бо сказано не князь а воїн) і від хозарів. Потім коли Русь за часів Ярслава Мудрого украіпилася, несподіано прйшли монголо-татари (ті ж хозари) і знов поруйнували Русь. Від цих поруйновань Русь не може оговтатись і посьогодні. Показово, що в Ярославський області відсосток відданих голосів за Єдиную Россию на виборах в РФ найменший. Себто руські області Росії ментально більше тяжіють до нас, а середньоазійскі регіони, вибирають "сильную руку" (феодальний стрій, той же татаро-монгольський). І я думаю, що словяни в РФ не хочуть залишитись на одинці з Азєю.

Нажаль, новина не радісна: у 700-літнього Запорозького Дуба тріснув стовбур, і знову ж таки нажаль, це відбулося не без участі представників певної течії сучасного козацтва.

Щоб тема виглядала зрозуміло, зробив колаж зі статті «Національна Святиня «Запорозький Дуб» ( http://spas.zp.ua/index/0-57 ).

Дуже пафосна стаття, якщо врахувати, що саме паном Притулою розгорнута активна бізнесова діяльність навколо Запорозького Дубу:
Національна Cвятиня "Запорозький Дуб"
Шановні друзі!
Дитячо-юнацька школа козацького бойового мистецтва «Спас», головним завданням якої є виховання молоді у дусі кращих прадідівських звичаїв, відродження національної духовності, повернення шани Національним Святиням, незважаючи на об’єктивні та суб’єктивні причини сьогоднішніх негараздів, плідно працює, гуртуючи навколо себе дітей та підлітків.

На сьогодні Запорозька Школа «Спас» взяла на себе надзвичайно важливу місію – відродження Комплексу «700-річний Запорозький Дуб», який зараз знаходиться у стані занепаду!

Запорозький дуб не просто пам'ятник природи та історії, він – жива ланка в ланцюзі століть. Тисячі років присутні священні дуби на нашій землі. Хай минають віки – на Запорожжі завжди стояв і стоятиме Дуб – могутнє гіллясте дерево, що символізує міць і любов до рідної землі.

Зараз Федерацією «Спас» ведеться активна робота по відродженню Комплекса та залученню коштів на його розбудову та відродження.
Будемо до останньої хвилини сподіватися на краще, і робити все для врятування Запорозького дуба!

Керівник ДЮШ КБМ «Спас»
О. Л. Притула

Дуже гучні заяви та гасла, особливо про сподівання на краще «до останньої хвилини». І вона, ця «остання хвилина», не забарилася. Читайте, люди, уважно. Спеціально відсіяв пости, що не пов’язані з «надзвичайно важливою місією» пана Притули, і от що вийшло:
http://forum.zabor.zp.ua/forum/viewtopi … mp;t=40106
-    И вот вчера, 8 января я пришел к Дубу. Все! Гигант умер. Он треснул. Он сгнил изнутри.
Это первая трещина основного ствола... Скоро будут еще. Вода, снег, мороз - и дуб развалится. Жаль... Очень жаль его.

-    Напомним, решение исполкома горсовета от 27.02.2009, памятка природного значения «Запорожский 700-летний дуб» была передана под охрану детско-юношеской школе казацкого боевого искусства «Спас». Уже тогда исторический символ Запорожья находился в аварийном состоянии. Каждый последующий год его дальнейшее существования вызывало сомнения специалистов, однако, благодаря своевременным мерам, городу удавалось продлить жизнь известному на всю страну 700-летнему запорожскому дубу.

-    Был тока что возле дуба, вид у него очень печальный. А казаки реально задрали, их надо накол всех бездельников.

-    И еще, около Дуба - кафе. Казаки - Спасовцы нашли бабло что бы разобрать около речки дорожку, перепахать лужайки с травой и начать что то строить.
А для консервации дерева денег нет!.

-    Нашли достропримечательность))) Нафиг он кому надо. Кроме конечно Притулы который с кафешки стрежет бабло))) Как в принципе и с казаков))) Не забывая лизнуть жопу любой действующей власти, конечно не бесплатно а за бюджетные средства))).

-    прально... тех казаков - на еще уцелевшую гилляку.

-    Кстати, на территории дуба еще как то убирается, а вот сразу за забором выкопаная яма засыпаная кое как, мусор вокруг урны... Если люди на дубе зарабатывают, то и ухаживать за ним надо...
И трещина в дубе это пример безхозяйственности (((( и скудоумия.

-    Сначала дуб уничтожали, организовали вокруг него контору по зарабатыванию денег, а когда спасать его стало уже поздно стали руки заламывать и призывать на его спасение. Что спасть, если внутри уже труха? Может и правда сделать памятник дубу из бетона и металла, будет тогда новая необычная достопримечательность.

Дуже, якась, дивна логіка у пана Притули: діда Дейкуна виселили, а поруч з дубом склади рай споживспілки набудували, «жахливі експерименти» над дубом проводили – і все це погано. Аж ось з’явився пан Притула, продовжив ці самі експерименти, прикриваючи бізнесову зацікавленість розмовами про національні святині, дітей та підлітків – і це вже добре. Їм, мовляв, не можна, а нам – можна, бо ми, КОЗАЧИЩА!

Власне, ця історія тільки частина і продовження загального процесу, викладеного Славком Будисічем у статті  «ШАБЛЯ, ВОДКА, ГАРМОНЬ І ЛОСОСЬ», тому особливо дивуватися нема чому. Непокоїть те, що таке «месіанство» породжує в народі негативне ставлення до всього козацтва.

Пригадую, щось схоже було в Одесі в 1999-му році, коли  в 2-х метрах від дубу «Чорна Ніч» болгарином Михайловим було збудовано СТО, стічні води якої спрямували прямо під коріння дубу і дерево почало чахнути на очах. Втручання козаків було швидким і безкомпромісним, тому прибрали і СТО і кав’ярню, і зараз дуб ,слава Богу, живий і здоровий. Слабо собі уявляю ситуацію, коли б на місці бізнесмена-болгарина з’явився бізнесмен-козак і розповідав би всім, як це добре, що це все заради «дітей та юнацтва», заради збереження «святині» і тому подібні казки, приправлені брехнею про необхідність заробляння грошей на захист і збереження пам’ятки, як це робиться Притулою.
Дуже бажаю цьому пану зрозуміти зміст і назавжди запам’ятати його ж слова (якщо писав дійсно він):
   
«Своєю передчасною смертю Запорозький дуб попереджає суєтних людців, що в гонитві за матеріальними благами вони забули про вищі цінності».