Оглавление

1. Психофизиологические основы гипнотического воздействия
2. Внушение
3. Психотехнологии гипновоздействия
4. Психопрограммирование (кодирование)
5. Гипногенные контакты
6. Глубины сознания.  +(Ч.2)
7. Гипноз.  +(Ч.2)
8. Психотехника цыганского психологического гипноза
9. Психика и информация
10. Психологические приемы манипулирования психическим сознанием человека и масс

Приложение 1. Противодействие негативному манипулятивному влиянию СМК и СМИ на примере телевидения.  +(Ч.2)
Приложение 2. Метод Постижения Информации Зелинского (Метод ПИ)
Приложение 3. Метод Анти-Манипуляций Зелинского (Метод Анти-М)

Источники

http://www.trypillia.com/index.php?opti … ;Itemid=65
Михайло ВІДЕЙКО "Тема Трипільської культури у сучасному "праісторичному" міфотворенні"
(стосується не тільки Трипілля,  я вже цього трошки торкався тут - http://kharakternyk.in.ua/forum/post/13794/#p13794 (в смітнику))

"Тисячоліттями міфи творилися у народній свідомості. Нині ми спостерігаємо, як до цього, раніше таємничого процесу міфотворчості, долучилися цілком конкретні люди, імена яких стають відомими, а їх творчість знаходить багатьох прихильників. Міфи завжди залишаються яскравою поетичною конструкцією, яка твориться та функціонує за власними
правилами. Історія, в тому числі археологія, як наукова дисципліна із властивими їй методами і засобами пізнання, постачає людству факти про його минуле. Одне доповнює інше. Але вибір між міфом та історією може і має бути. Як і розуміння можливих наслідків та власної відповідальності за зроблений вибір.
На ранніх ступенях розвитку людського суспільства наука, магія,релігія, суспільно-економічна сфера ще не були розділені. Тому в часи існування трипільської культури правитель, жрець, маг і вчений поєднувалися в дній особі. В сучасному світі, принаймні у світі науки, жерці, шамани, пророки втратили своє первісне значення, а їх проповіді, якими б вражаючими вони  не виглядали, у сучасному храмі Науки є недоречними. У науковців вони викликають, в кращому випадку, лише здивування. Тим більше здивування викликають заклики новітніх пророків, які люблять згадувати про свої наукові ступені, повернутися до
"нерозділеного знання" і міфу, якими пропонують замінити науку.
Яскраві матеріали трипільської археологічної культури вже наприкінці ХІХ ст. викликали цілком природне бажання віднайти їм відповідне місце в давній історії Європи і Світу. За минуле століття створено чимало концепцій давньої історії, праісторії, яку реконструювали з використанням не лише археологічних джерел – старожитностей, розкопаних поселень та могильників, але і даних історичного мовознавства.
З поглядами сучасних фахівців Національної Академії наук України та інших наукових установ і організацій на трипільську культуру можна досить детально ознайомитися у відповідній літературі (ДІУ,1997, т1; ЕІУ,2000, с.16-26 та ін.)[1].
Запропоновані історичні реконструкції є достатньо обгрунтованими, в цілому відповідають сучасному стану джерелознавчої бази і базуються насамперед на  результатах археологічних досліджень.
Паралельно існує досить широке коло праць, автори яких мають відмінні погляди на місце і роль Трипілля в Україні  і світі та презентують свої ідеї як "альтернативні" по відношенню  до  "офіційних" наукових  історичних концепцій.  Подібні альтернативні твори та вчення у останні 15 років набули особливого поширення. Їх автори, посилаючись останнім часом переважно один на одного, пропонують власну, міфологізовану  праісторію України або і всього людства. Вони використовують наукові видання,  як матеріал, тло для власних
коментарів.  Однак основним джерелом цих творів є жвава, необтяжена фаховими знаннями уява і фантазія. Подібні твори поступово проникли в Україні до державної системи освіти різного рівня, а за кількістю назв та обсягом тиражів в останнє десятиріччя переважають праці науковців. Ю.О. Шилов викладає свою версію давньої історії України тепер не лише на зібраннях своїх шанувальників, але і в Міжрегіонгальній академії управління персоналом в Києві. Ці лекції видано і з ними можуть ознайомитися не лише студенти МАУП. Знімаються фільми, почато створення музею, який має втілити інтелектуальні надбання професора.             
Зрозуміло, що пошук, інвентаризація та укладання бібліографії, а також наукова критика вітчизняної друкованої неоміфології у галузі праісторії є надто значними за обсягом. Тому у цій статті ми розглянемо праці, що в цілому досить яскраво презентують цей напрямок, були видані у останні два–три роки, а отже, доступні   масовому читачеві.
Це одна з останніх праць Ю.О. Шилова (Шилов, 2003, 93 с.), книга П.Л. Паламарчука та І.А.Андрієвського (Паламарчук, Андрієвський, 2002, 136 с.), навчальний посібник О.А.Білоусько (Білоусько, 2002, 272 с.) . Розглянуто також місця, які стосуються трипільської культури, із книги О.І.Асова та М.Ю.Коновалова та П.В. Ільїна (Асов, Коновалов, Ильин 2002, с.12-17), як приклад підходу російських авторів до пошуків місця трипільської культури у відтвореній ними  версії праісторії.
Археологи час від часу пишуть критичні статті, друкуючи їх переважно у фахових виданнях (Залізняк, 2002, с.88-98; Відейко, 1995, с.104-118; Відейко, 2001, с.118-123; Відейко, 2003, с. 147-150 та ін.), ні поширення, ні резонанс яких неможливо співставити з виходом  у світ чергової яскраво ілюстрованої чарівної казки новоявленого  міфотворця.  Ситуація, коли белетристика маскується під наукове видання, здається нам не зовсім нормальною, тому що популяризується, як правило, неправдива чи спотворена інформація. Необхідно також розмежувати  різні галузі творчості у трипіллязнавстві  – науку і міф.             
Вітчизняні філософи давно вважають, що міфологія у суспільній  свідомості посткомуністичної України вже набула небезпечного  поширення. Під поняттям "міф" М. Попович пропонує розуміти розповідь про історичні події, яка виконує наступні три функції:
1)розповідає про історичне походження данного встановленого порядку;
2)допомагає створювати взірець або норму суспільної поведінки та обгрунтовує право і етику;
3) реалізує себе у ритуалах і служить безпосередньому  психологічному єднанню людей у колективних діях.
В сучасному суспільстві ( в тому числі - в Україні) такі функції свого часу вже було розподілено між різними сферами культури. Роль науки – пізнання історії  й пояснення природних процесів. Право  і мораль формують норми суспільної поведінки. Мистецтво духовно об'єднує людей.  Синтез трьох відзначених функцій   у  одну-єдину  можливий тоді, коли їм надається сакральний  характер, тобто утворюється міф, релігійне вчення.  Міф та віра  не можуть ( і не повинні) підлягати сумніву, науковій перевірці, адже „має бути щось святе". А "святе" розглядається як  джерело і основа пояснень сущого (Попович, 1998, с.57-68).
Функція подібного  міфу – вивести сучасність з історичних джерел, прийняти ці джерела[2],  як "священні", виявити там норми поведінки, щоб потім через  ритуали–свята поєднати минуле із сучасним, відтворюючи минуле через мистецтво та ритуал (Попович, 1998, с.57). Наука розглядається при цьому, як постачальник "сировини" – фактів, які, однак, є лише тлом,  яке може бути довільно змінено відповідно до глобального замислу - коли щось не вдасться виявити, то його просто вигадають, маскуючи  новоділ, в міру власного знання, фантазії, часом - нахабства та  спритності, під автентичні факти.
Україна не є унікальною щодо міфотворчості на історичному та доісторичному підгрунті, а тема  трипільської культури є однією із багатьох, які включено до цього творчого процесу (не менш популярними є скіфська епоха, проблеми  аріїв, походження словян, питання хрещення, походження писемності тощо). Слід зауважити, що література, подібна за жанром до тієї, що  стала предметом нашого огляду, пишеться та видається у всьому світі і користується величезною популярністю і попитом. Працями Фон Денікена, академіка Фоменко і їм подібних завалено вітчизняний  книжковий ринок. К.В. Керам у своїй книзі цитує цілу низку праць, у яких розглядається походження індіанців Північної Америки. Автори цих творів виводять останніх то з Атлантиди, то з "країни-матері"  Му. Їх книжки
витримують десятки видань і мають тисячі (іноді сотні  тисяч) адептів (Керам, 1979,
с.217-224). Огляду подібних творів присвячено спеціальні наукові дослідження
(Wauchope, 1962).
Книги  авторів міфо–історичного напрямку у всьому світі об’єднує низка спільних рис, що обумовлені законами жанру. Вони застосовують  методичні  прийоми, що мають таке саме відношення до науки, як магія. Так само як у магії та міфології важливу роль відіграє тут емоційність читачів та харизма автора.
Актуальність таких праць визначається насамперед пошуками коріння певної нації. У основі більшості етногенетичних розвідок лежить уявлення про існування "видатних" націй, що стали колискою земної цивілізації. Представникам міфо–історичного напрямку не до вподоби цивілізаційний підхід до історичного процесу, який визнає унікальність і важливість для всесвітньо–історичного процесу кожної цивілізації.
Як правило, пафос цих видань спрямований на доведення унікальності  культури певного народу, який має най-най-найдовший та найславетніший родовід від легендарних предків. Як не дивно, закони які обумовлюють націоналістичні за змістом ідеї, інтернаціональні. Вірогідно це пояснюється визначеною вище метою міфотворення, та правилами, які є спільними для всіх міфів (та їх творців) незалежно від того, де і в які часи вони живуть - у ХХХ столітті до нашої ери у Месопотамії чи на початку ХХІ століття по Різдву Христову в Україні. Було виділено наступні характерні особливості сучасних праць міфо–історичного напрямку:
1. Автор претендує на створення абсолютно оригінальної концепції історичного процесу у світовому масштабі або у окремо визначеному регіоні, яка визначається, як альтернативна по відношенню до поглядів "офіційних" науковців.             
2. Автор, як правило, не є фахівцем у тій галузі, до якої відносяться його розвідки.
3. Йому невідомо багато фактів, матеріалів, даних, різноманітних джерел, які являються основою для створення наукових концепцій, до того ж він не володіє методикою наукового дослідження.             
4. Автор керується заздалегідь заданою ідеєю. Йому не потрібно проводити тривалі пошуки фактів, аналіз джерел, систематизацію даних та їх перевірку.
5. Для створення міфу має значення не факт сам по собі, а його символічне значення у міфічній картині. Коли бракує символів, їх вигадують або  матеріалізують у вигляді загадкових написів, зображень, тощо. Звісно, оригінали їх зазвичай втрачені (знищені ворогами), а публіці дістаються тільки копії.
6. Авторам  міфологізованої історії не потрібно доводити свої гіпотези, їх проповідують.
7. Створені за такими правилами оригінальні концепції ніколи не витримують наукової апробації фахівців, натомість їх автори збирають прихильників свого вчення відповідно власної харизми. Вони сумісні із наукою настільки, як з нею сумісні міфи – наука їх вивчає.
Всі перелічені вище спостереження виявилися цілком придатними для характеристики українського та російського сектору сучасної міфоісторичної творчості... "

http://www.tvereza.info/index.html

Третій і четвертий викладу пізніше бо для цього потрібні дві палиці )))

Вправа виконується шляхом віджимання по десять разів кожним хватом на обидві сторони, загалом виходить 40 віджимань з двох вправ, скажу посекрету, якщо навиходить відджатися по 10 разів кожним хватом то до третьої і четвертої вправи переходити не варто

Наш сучасник - Пастернак А.А. (1931-1999 рр.) – похований у Боярці (Київщина). Частина історії.

Поет, журналіст, історик, автор мудрих і дотепних афоризмів, лікар. Автор збірки віршів “Земля моя белая”. В останні роки життя А.Пастернак працював над книгою “Козацька медицина”, яку побачив читач лише після його смерті. Розділи книги - Віра. Як Антей /Птахолюби. Зачіска. У вільну годину. Чому їли вовчатину / Хода та їзда. Купані в травах. Лікувальна одежа / Секрети довголіття кобзарів, Який тютюн курили запорожці? /І з маком пироги. Таємниці пластунів. Зброя та ліки. Ті, що йдуть на південь. Таємниці "коральок". Козачі ліки. Каліграфічне лікування (версія).

Ось деякі уривки глав з цієї книги: В І Р А    ,     КУПАНІ  В   ТРАВАХ    ,    СЕКРЕТИ   ДОВГОЛІТТЯ КОБЗАРІВ    ,    Х О Д А

"Как получается мальчик, а как - девочка? Для родителей это настоящая интрига. Сегодня генетики уже знают, от каких факторов зависит, кто у вас родится, и на каких неделях внутриутробного развития происходит фундаментальная подстройка всего организма под определенный пол.

Помните, в известной сказке на высоком дереве висела шкатулка, в ней - яйцо, а в яйце - игла?.. Так вот, в организме человека хромосомы - те самые «шкатулки» для молекул ДНК, несущих генетическую информацию. Для рождения нового человека нужно, чтобы на «дереве» появилось 46 таких хранилищ: 23 хромосомы из спермы мужчины и 23 хромосомы из женской яйцеклетки.

При этом на одном «дереве» все шкатулки-хромосомы обозначены только латинскими Х, а на другом - Х и Y. На языке генетиков это означает следующее. У представительниц прекрасной половины человечества все половые хромосомы одинаковые, внешне они похожи на латинскую букву Х и поэтому называются Х-хромосомами. А вот половые хромосомы мужского организма разные. Одна из них, большая по размеру, также Х-хромосома, но за мужской пол по большому счету отвечает Y-хромосома.

«Пол будущего ребенка определяется в момент зачатия, еще до того, как оплодотворенная яйцеклетка присоединилась к матке. Мальчик это будет или девочка, зависит только от мужчины, - рассказывает Павел Базанов, ведущий специалист отделения ЭКО клиники «Мать и Дитя», врач акушер-гинеколог, к.м.н., эксперт программы «Счастье материнства - каждой женщине!». - В яйцеклетке набор хромосом всегда «женский» (23X). У мужчин разнообразия больше: в сперме половина сперматозоидов «женских» (несут Х-хромосому), а половина «мужских» (несут Y-хромосому). Следовательно, пол будущего ребенка зависит от того, какой сперматозоид окажется чемпионом. Например, если проворнее будет «мужской» сперматозоид, теоретически возникнет зародыш мужского пола, если ему ничего не помешает...»

Сперматозоиды сохраняют во влагалище свою активность до 7 дней. «Женских»  сперматозоидов-Х меньше, движутся они медленнее, но они сильнее и продолжительность жизни у них больше. «Мужские» сперматозоиды-Y - спринтеры, но они хрупкие ребята, продолжительность их существования намного меньше.

Исходя из этих данных, существует теория «программирования» пола: половой акт, совершенный за два дня до овуляции, способствует беременности девочкой, а способность зачать мальчика более вероятна при половом контакте в день овуляции. Однако эта гипотеза еще требует подтверждения. Очевидно, что вероятность зачать ребенка того или иного пола - 50 на 50.

Кто умнее?

Х-хромосома содержит 5% генетической информации всего организма (1098 генов), a Y - такую малость, что и говорить не о чем (78 генов). Но тогда получается, что у женщин генофонд богаче, ведь девчонки сделаны из ХХ-хромосом? Почему же среди мужчин больше знаменитых людей? Скажите спасибо эволюции, которая позаботилась о выживании видов. В каждой клетке организма самки работает только одна Х-хромосома, а вторая молчит - практически полностью «выключена из сети». Но какая из Х-хромосом будет «главной», папина или мамина (то есть чьи гены в том или ином случае возьмут вверх), пока ученым неясно.

Кто здоровее?

Почему мальчики рождаются более болезненными и нервная система их более чувствительна к стрессам? Оказывается, во всем виновата материнская Х-хромосома, которая за триллионы лет накопила многое, в том числе и разнообразные нарушения. То есть мать может быть носительницей генетических аномалий, которые проявятся у ее сына, а не дочери (гемофилия, псевдогипертрофическая миопатия Дюшенна, олигофрения, аутизм, дальтонизм, расщепление нёба (волчья пасть) и т. д.). Крошечная мужская Y-хромосома не может противостоять влиянию огромной Х-хромосомы. У девочек негативное влияние одной Х-хромосомы может быть уравновешено второй здоровой Х-хромосомой. У мальчиков такой поддержки нет. С точки зрения эволюции девочки должны быть более здоровыми и живучими.

Исходя из этих данных, специалисты настоятельно советуют будущим родителям проводить генетический анализ. Если вы планируете стать мамой с помощью экотехнологий, то должны иметь в виду, что специалист, изучив анамнез вашей семьи, может настаивать на эмбрионе определенного пола. «Сегодня современные технологии позволяют узнать пол эмбриона на 6-й день после зачатия. Эмбрионы определенного пола мы можем выбирать для имплантации только в самых исключительных случаях, один из которых - некоторые болезни, которые передаются по мужской или женской линии», - рассказывает Павел Базанов.

Какие они разные!

Женские хромосомы большего размера, чем мужские, потому что с них все и началось. Мужская Y-хромосома появилась позже, на самом деле - это укороченная женская хромосома. Но у нее важнейшая функция: облегченная версия более мобильна, значит, более способна к изменениям, необходимым для эволюции. Иными словами, за женскими хромосомами - накопление, выживание и приспособление, а за мужскими - эксперимент и прогресс. Кроме того, Y-хромосома - это «переключатель» в процессе определения пола человека.

Генетики комментируют это так: чтобы получить девочку - ничего не надо делать, чтобы получить мальчика, природа должна постараться. Зародыши изначально как бы двуполы: у них есть зачатки и той, и другой половой системы, то есть подготовлен природный «пластилин» для формирования полноценных половых органов и того, и другого вида (яичники и яички, клитор и головка члена, малые половые губы и пенис сделаны из одного материала). Как же получается мальчик? Решающую роль в этом вопросе играют гормоны. Между 5-10 неделями беременности мужская Y-хромосома посылает сигнал: выбросить мужские гормоны. Женская половая система рассасывается, а организм вашего будущего сына начинает во всю производство мужской половой системы: яичек, предстательной железы, выводящих протоков и пениса.

В отличие от мужчин, женщинам не нужно столь мощное воздействие гормонов, чтобы стать женщинами, - природа и так изначально настроена на рождение девочек. Женская половая система может позволить себе формироваться чуть позже.

К 14-й неделе развития мужские и женские эмбрионы имеют совершенно разные по строению внутренние половые органы и иное строение мозга.

Все дело в голове?

Конечно, не только и не столько половые органы дают нам ощущение принадлежности к определенному полу. Мозг - это та система, которая управляет нашей жизнью. Приблизительно на 6-8-й неделе внутриутробного развития зачатки половых желез эмбриона начинают выделять гормоны - андрогинны. Благодаря им у нас появляется пенис или нет, а также происходит серьезный апгрейд зачатков мозга и нервной системы по мужскому или женскому типу. Современные ученые доказали, что конфигурация мужского и женского мозга разные. В 1962 году Роджер Сперри получил Нобелевскую премию за расшифровку функций коры двух полушарий мозга, которые действуют раздельно. Исследования показали также, что левая сторона мозга у девочки развивается быстрее, чем у мальчика, в результате чего она начинает говорить раньше и четче, а в школе читает более бегло и легче осваивает иностранные языки. Также девочки производят впечатление более аккуратных и послушных, потому что у них развита связь между двумя полушариями - мозолистое тело, поэтому они могут делать два дела одновременно, не отвлекаясь от задания. У мальчиков быстрее развивается правая сторона мозга, что обеспечивает им лучшее пространственное и логическое мышление, а также лучшее восприятие. Мальчики превосходят девочек в математике, строительстве, пространственных задачах. Такие особенности необходимы для выживания вида. Иными словами воспитание и среда лишь в определенной мере могут повлиять на наши предпочтения и половое поведение.

Календарь беременности

5 неделя. Вы установили контакт с малышом через пуповину и впервые ощущаете признаки беременности. А у него уже есть гонобласты - клетки с первыми намеками на половую систему. Точнее, на две сразу - мужскую и женскую.

8 -10 неделя. Крайне важный период. Уже заложена программа развития организма, и в последующие 6,5 месяцев она будет завершена. У мальчиков формируются яички, которые начнут вырабатывать тестостерон, - главный конструктор мужской половой системы. Но внешне нет никаких значительных изменений, все самое интересное происходит пока внутри маленького тельца. В общем, на месте половых органов пока «половой бугорок» и складки - «половые валики», обрамляющие половую щель.

11 неделя. Размер головки составляет половину от размера всего тела - мозг стремительно развивается, уже намечены различия по «мужскому» и «женскому» типу. У мальчиков под воздействием тестостерона из полового бугорка начинают развиваться головка и стволовая часть полового члена. Из половых складок, окружающих мочеполовое отверстие, формируется мочеиспускательный канал, а половые складки, валики, разрастаясь, образуют мошонку, куда к моменту рождения плода опускаются яички.

У девочек половой бугорок увеличивается мало и превращается в клитор. Половые складки разрастаются и превращаются в малые половые губы. Часть половой щели становится все более широкой, куда через несколько недель откроются женская уретра и влагалище. Половые валики преобразуются в большие половые губы, в которых накапливается значительное количество жировой клетчатки, и они затем прикрывают собой малые половые губы.

15-20 неделя. Гениталии уже вполне различимы по половому признаку, хотя УЗИ еще не всегда дает точную констатацию факта. У эмбриона мужского пола есть миниатюрная мошонка и крохотный половой член, а также у него уже формируется предстательная железа. К 20-й неделе у девочек полностью формируются матка и влагалище.

28 неделя. На этой неделе ваш ребенок открыл глаза. И у него уже отлично развит слух. Последние исследования показали, что у мужчин и женщин в силу различной организации мозга и нервной системы по-разному развиты эти органы чувств. Например, девочки более чувствительны к шуму, острее реагируют на более высокие частоты. Мальчики отлично определяют направление звука и частоту. Поэтому есть теория, что девочкам лучше петь, а с мальчиками разговаривать или читать им стихи.

Кожа младенца уплотняется и становится больше похожей на кожу новорожденного. И тут есть тоже свои половые отличия. В коже расположено более 3 млн рецепторов, а девочки приблизительно в 10 раз обладают большей чувствительностью кожи к прикосновениям, чем мальчики. Поэтому девочки, девушки, женщины и бабушки так любят объятия и поцелуи. У мальчиков в это время яички начинают опускаться в мошонку.

40 неделя беременности - первая неделя после рождения. В последние дни беременности и в родах мамины эстрагены и пролактин попадают в кровоток ребенка, вызывая у новорожденного малыша состояние, называемое половым кризом. В чем он проявляется? В течение первой-второй недели жизни у мальчиков и у девочек нагрубают молочные железы, в них начинает секретироваться молозиво, у мальчиков отекает мошонка, у девочек отмечаются выделения из влагалища."

Йдеться про освоєння техніки пошуку геопатогенних зон, відчуття енергії від усього живого, отримання інформації про користь того чи іншого продукту..

В неті ледь найшов..

8.2. ЗАВАДИ, ЩО СУПРОВОДЖУЮТЬ СТАН
ПОВНОГО НЕВIДАННЯ.
      “Невідання” означає відсутність просвітлення, тобто є незнанням. “Стан повного невідання” означає, що розум знаходиться у деякому сталому стані. В одному стані розум прив’язується до будь-якого об’єкта, з яким він стикається. Ця прив’язка називається “зупинка” чи “перебування”. Розум фіксується на одному предметі замість того, щоб перефокусовуватися  з одного предмета на інший (що він робить, коли дотримується своєї власної природи). В разі, наприклад, бою на мечах, коли супротивник намагається напасти на вас, ваші очі одразу ловлять рухи його меча, і ви намагаєтеся за ним рухатися. Але як тільки це відбулося, ви вже не володієте собою і, що безсумнівно, зазнаєте поразки. Це називається “зупинкою”. (Але існує інший спосіб відбити меч супротивника.) Ви звісно, бачите меч, що збирається уразити вас, але не дозволяєте своєму розуму “зупинятися” на ньому. Залиште наміри контактувати з супротивником у відповідь на його загрозливий випад, не варто вибудовувати якісь плани щодо цього. Просто сприймайте рухи супротивника, не дозволяючи своєму розуму “зупинятися” на них; продовжуйте рухатися назустріч супротивникові і скористайтесь його атакою, спрямувавши її проти нього. Тоді його меч, що несе вам смерть, стане вашим, і ця зброя впаде на голову саме супротивника. Характерники називають це – “вихопити ворожий спис і вбити ним ворога”.  Таким чином, меч супротивника, котрий потрапив до ваших рук, стає зброєю проти її власника. Вашою мовою – це “меч, котрого немає”. Тільки-но розум “зупиняється” на якомусь об’єкті – або то меч супротивника, або ваш власний, або атакуюча вас людина, або меч в її руках, або манера бою, або територія дії – ви втрачаєте контроль над собою і, що безсумнівно, станете жертвою ворожого меча. Коли ви налаштовуєте себе проти супротивника, ваш розум буде прикутий до нього. Саме тому треба відкинути думки про себе. (Тобто, необхідно вийти за межі протиставлення суб’єкта об’єктові.) Початківцю при цьому необхідно спрямувати свій розум до самодисципліни. Дуже важливо, щоб ваша увага не була прикута  до меча чи до обширу його рухів.  Коли ваш розум сконцентрований на мечі, ви потрапляєте до власного полону. Все це викликано тим, що ваш розум підкорений чимось зовнішнім і цим втрачає свою перевагу.
      Характерник таку “зупинку” розуму називає помилковою, звідси “завади, що супроводжують стан повного невідання”. Натомість не варто ототожнювати “безсвідоме” Воїна і “безсвідоме” у психоаналізі, тому що перше є звільненим від поняття “я”.
      Воїн, що досяг досконалості, не звертає уваги на особу супротивника однаково, як і на свою власну, бо він є байдужим свідком фатальної драми життя та смерті, в якій бере безпосередню участь. 
      Незважаючи  на всі намагання, котрі він виявляє чи мав би виявити, він вище себе, він іде за межі дуалістичного сприйняття ситуації, і в той же час він не містик, поглинутий спогляданням, він знаходиться в колі смертного бою. Про це завжди варто пам’ятати.